Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Щепоткіної В.В.,суддів:Єлініної Ж. М., Британчука В.В.,за участю прокурора Шевченко О.О.,розглянула в судовому засіданні у м. Києві 23 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2012 року.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що в силу ст. 89 КК України

не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_6 79 000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Апеляційний суд, задовольнивши апеляцію прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_5 покарання і постановив щодо нього свій вирок, яким засудив останнього за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 04 квітня 2010 року приблизно о 4й год, відкривши незакриті на замок вхідні двері, проник до квартири АДРЕСА_1 і скориставшись тим, що ОСОБА_6 спав і не бачив його, таємно викрав 10 000 дол. США, що згідно з курсом валют Національного банку України становить 79 250 грн, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на зазначену суму.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 вказує, що апеляційний суд не мав підстав для призначення йому такого суворого покарання і просить з урахуванням усіх пом'якшуючих обставин, встановлених у справі судом першої інстанції, змінити вирок апеляційного суду та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

У запереченні на касаційну скаргу засудженого потерпілий ОСОБА_6, пославшись на безпідставність викладених у ній доводів, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення без задоволення касаційних вимог засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винності ОСОБА_5 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 3 ст. 185 КК України колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного засудженому покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України рішення суду про призначення покарання, з-поміж інших завдань повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи зазначене, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, належно оцінивши висновки суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд обґрунтовано визнав відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України і за наслідками апеляційної процедури скасував вирок місцевого суду в частині призначеного засудженому покарання та постановив свій вирок, яким призначив ОСОБА_5 покарання у межах ч. 3 ст. 185 КК України.

При призначенні ОСОБА_5 покарання апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, усі дані про особу засудженого, в тому числі й ті на які останній посилається в касаційній скарзі; при цьому суд обґрунтовано врахував і конкретні обставини справи, наслідки у виді завдання значної матеріальної шкоди потерпілому, невжиття ним заходів до відшкодування завданих злочином збитків.

Крім того, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_5 ухилявся від слідства, внаслідок чого був оголошений у розшук (т. 1 а.с. 78).

Обґрунтовано суд апеляційної інстанції урахував і поведінку засудженого під час провадження справи в суді апеляційної інстанції, який до набрання чинності вироку суду першої інстанції фактично порушив умови запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, ухилявся від явки до суду, чим суттєво затягнув розгляд справи (т. 1 а.с. 359).

Належним чином умотивувавши своє рішення, апеляційний суд призначив ОСОБА_5 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що йдеться в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Жодних нових пом'якшуючих покарання обставин та позитивних даних про особу засудженого в касаційній скарзі не наведено і матеріалами кримінальної справи не встановлено.

При перевірці справи не виявлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування чи зміни судового рішення щодо ОСОБА_5 у касаційному порядку і, відповідно, немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2012 року стосовно ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.