Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Щепоткіної В.В.,

суддів Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Сенюк В.О.

розглянула в судовому засіданні в місті Києві 23 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 2 лютого 2012 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого 05.12.2007 року за ч. 3 ст. 189, 69 КК України на 3 роки позбавлення волі, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 24 травня 2011 року приблизно о 03:00, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля зупинки громадського транспорту «Залізничний вокзал» по вул. Шевченка у м. Хмельницькому із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_2 загальною вартістю 1 200 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просить постановлені щодо нього судові рішення змінити, пом'якшити йому покарання та застосувати до нього ст. 75 КК України. Вважає, що при призначенні йому покарання суд не в достатній мірі врахував усі обставини, що пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечив проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.

Суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, в достатній мірі врахував дані про особу засудженого, зокрема те, що свою вину у вчиненні злочину він визнав частково, активно сприяв розкриттю злочину та добровільно відшкодував завдану шкоду. Саме сукупність цих дала суду підстави для обрання засудженому ОСОБА_1 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

У той самий час, проаналізувавши конкретні обставини справи, та з урахуванням того, що ОСОБА_1 через невеликий проміжок часу після відбування покарання у виді позбавлення волі, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, характеризується посередньо, суд не знайшов підстав для обрання ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляцією засудженого.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину і особі винного, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для зміни постановлених судових рішень щодо ОСОБА_1 за доводами його касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 2 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.