5-4686км12 Про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників управління з боротьби з організованою злочинністю - 23.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2010 року, постановлені за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників управління з боротьби з організованою злочинністю (далі - УБОЗ) за фактом зловживання ними службовим становищем, перевищення влади чи службових повноважень, застосування недозволених методів слідства від 12 січня 2008 року.

Вказаною постановою місцевого суду, залишеною без зміни апеляційним судом, скаргу ОСОБА_1 на вищезазначену постанову прокурора залишено без задоволення.

Місцевий суд у своїй постанові дійшов висновку, що під час проведення перевірки скарги ОСОБА_1, жодних доказів застосування до нього заходів фізичного та психологічного впливу, порушення його прав під час досудового слідства з боку працівників УБОЗ встановлено не було. У зв'язку з цим суд не знайшов підстав для скасування постанови прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову місцевого суду та ухвалу апеляційного і направити справу на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги, він послався на неповноту перевірки його скарги, оскільки його самого не було опитано, та на істотне порушення вимог ст. 236-2 КПК, тому що місцевий суд не мав його пояснень і всі наведені у скарзі доводи залишилися недослідженими. Зазначив він й те, що суд не звернув уваги на неприйняття прокурором рішення стосовно вчинення щодо скаржника працівниками міліції й інших злочинів, передбачених статтями 372, 373, 374 КК. Ці порушення закону, як вважає ОСОБА_1, залишив без уваги апеляційний суд, ухвала якого не відповідає вимогам ст. 377 КПК.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, прокурора, (який підтримав касаційну скаргу і просив скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки, на його думку, місцевий суд порушив права ОСОБА_1, адже не повідомив його про час розгляду скарги і не вказав у протоколі судового засідання про те, які саме матеріали дослідив за скаргою), перевіривши матеріали у скарзі, обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 236-2 КПК у разі надходження скарги на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя витребує матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, знайомиться з ними і повідомляє прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу. При розгляді скарги ведеться протокол судового засідання.

Зі справи убачається, що місцевий суд взагалі не повідомив ОСОБА_1 про час розгляду його скарги. Її було розглянуто без його участі, але за участі прокурора.

Тим самим, на думку колегії суддів, місцевий суд не забезпечив права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя і не створив необхідних умов для здійснення наданих йому законом прав.

Крім того, суд порушив принцип рівності прав сторін у судовому розгляді, передбачений ст. 261 КПК, адже ОСОБА_1, за скаргою якого було відкрито справу в суді, не було забезпечено право брати участь у судовому розгляді і довести перед судом свою правоту, на відміну від прокурора, який, мотивуючи свої доводи про безпідставність скарги, дав пояснення і взяв участь у дослідженні матеріалів справи.

Поновити свої процесуальні права в частині дослідження доказів під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_1 не міг, оскільки, про розгляд своєї скарги в апеляційному порядку йому також належно не повідомили, до того ж згідно з ч. 1 ст. 382 КПК при перевірці постанов місцевих судів в апеляційному порядку судове слідство не провадиться.

Та обставина, що скаржник відбуває покарання у місцях позбавлення волі, не звільняє суд від обов'язку повідомити йому про час розгляду скарги і не позбавляє зазначену особу права брати участь у судовому засіданні.

Крім того, місцевий суд не дотримався й інших вимог кримінально-процесуального закону.

У частинах 1, 2 ст. 87 КПК встановлено, що основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи є протокол судового засідання, в якому відображаються всі істотні моменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому засіданні.

Між тим, із цього процесуального документа не вбачається, які саме матеріали дослідив суд за скаргою ОСОБА_1 (а. с. 32, зв.), коротко не викладено їх зміст.

Таким чином, слід визнати, що зазначені істотні порушення кримінально-процесуального закону перешкодили місцевому суду повно й усебічно розглянути справу і винести законну та обґрунтовану постанову, що залишилося поза увагою апеляційного суду.

Отже, з огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що постанова місцевого суду та ухвала апеляційного підлягають скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого місцевому суду необхідно з дотриманням вимог ст. 236-2 КПК розглянути скаргу ОСОБА_1 і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2010 року за скаргою ОСОБА_1 скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.