5-3718к12 Про таємне викрадення грошових коштів з чужої банківської картки, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 23.10.2012 Прийняття

Вироком апеляційного суду Хмельницької області від 04 травня 2012 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволено в повному обсязі, а апеляцію потерпілого - частково. Вирок місцевого суду за епізодом виправдання ОСОБА_7 у вбивстві з корисливих мотивів потерпілої ОСОБА_9 та за епізодом викрадення грошових коштів з банкоматів за допомогою картки потерпілої ОСОБА_10 у частині призначення покарання та звільнення засудженого від його відбування з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України скасовано.

Визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі:

за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За ч. 3 ст. 185 КК України призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8 3212 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, моральної - 30 тис. грн, судових витрат у справі - 371,49 грн.

Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_7 визнано винним в умисному вбивстві ОСОБА_9 з корисливих мотивів - з метою неповернення їй боргу в розмірі 400 доларів США, вчиненому за таких обставин.

Так, одружившись у літку 2002 року зі ОСОБА_11, ОСОБА_7 став спільно із нею проживати у квартирі АДРЕСА_1, де разом ними мешкали матір його дружини. У зв'язку з народженням сина він позичив у сусідки ОСОБА_9, яка проживала на цій же площадці у квартирі АДРЕСА_2, 400 доларів США, що за курсом Національного банку України на той час становило 2132,60 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 нетверезий ОСОБА_7 після наполегливих вимог дружини придбати для малолітньої хворої дитини ліки,близько 13-ї години зайшов у квартиру сусідки ОСОБА_9 з метою позичити гроші, а заодно і похмелитися. ОСОБА_9, яка перебувала у квартирі одна, почала вимагати від ОСОБА_7 повернути вже існуючий борг, наголошуючи при цьому про наявність перед нею боргу також і у його тещі. Через це між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на кухні квартири розпочався конфлікт, який переріс у сварку, а пізніше у бійку, під час якої у ОСОБА_7 виник умисел на позбавлення життя потерпілої з метою неповернення їй грошового боргу в сумі 400 доларів США. Захищаючись від ОСОБА_7 на кухні, ОСОБА_9 подряпала йому обличчя, на що він почав бити її руками, ногами та невстановленим досудовим слідством металевим предметом. Подолавши опір ОСОБА_9, ОСОБА_7 разом із нею перемістився з кухні у коридор, де, схопивши потерпілу руками за шию, заштовхав її у ванну кімнату і, застосувавши значну силу, кинув у заповнену водою ванну й утримував її тіло під водою до настання смерті. Пересвідчившись у смерті потерпілої, ОСОБА_7 залишив її квартиру.

Такі дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство з корисливих мотивів та за ч. 4 ст. 187 КК України - як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, апеляційний суд визнав ОСОБА_7 винним у таємному викраденні 21 жовтня 2010 року належної ОСОБА_10 кредитної картки КБ «Приват Банк», за допомогою якої він у період з 21 жовтня 2010 року по 25 жовтня 2010 року зняв з рахунку потерпілої у декількох банкоматах м. Хмельницького належні їй 2080 грн.

Ці дії засудженого суд кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Даючи свій аналіз доказам, на яких ґрунтуються висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні щодо потерпілої ОСОБА_9 злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, захисник зазначає, що ряд цих доказів є недопустимими, оскільки їх отримано з порушенням вимог ст. 45 КПК України щодо забезпечення підозрюваному права на захист та внаслідок застосування до ОСОБА_7 недозволених методів слідства, а інші докази носять суперечливий характер і неправильно оцінені судом. Вказує на неправильну кваліфікацію дій засудженого за цим епізодом за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки суд не встановив таких його дій, які були би спрямовані на заволодіння майном потерпілої. Тому вважає, що в діях ОСОБА_7 щодо таємного викрадення грошей потерпілої ОСОБА_10, кваліфікованих судом за ч. 3 ст. 185 КК України, відсутня ознака повторності, а призначене йому за цим законом покарання є занадто суворим.

У запереченні на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_8 вважає вирок апеляційного суду законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника і засудженого, які підтримали касаційну скаргу, пояснення прокурора, який вважав, що скарга захисника підлягає до часткового задоволення з підстав порушення органом досудового слідства права ОСОБА_7 на захист, вказував, що після надходження його явки з повинною останній мав отримати статус підозрюваного, а не свідка, проте прокурор вважав, що ці порушення не можуть бути відновлені на стадії розгляду справи судами першої та другої інстанцій, а тому просив вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на нове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок місцевого суду і постановляє свій вирок у випадках необхідності застосування більш суворого покарання та скасування необґрунтованого виправдувального вироку місцевого суду.

Згідно з ч. 3 ст. 378 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу. Крім того, у вироку апеляційного суду зазначається зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. У цій частині вироку наводяться обставини, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Цих вимог кримінально-процесуального закону апеляційний суд не дотримався.

Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні ІНФОРМАЦІЯ_2 розбійного нападу і умисного вбивства ОСОБА_9 з корисливих мотивів за наступних обставин. Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою неповернення боргових коштів та заволодіння майном і грошима ОСОБА_9 ОСОБА_7 вирішив позбавити її життя. Того ж дня у період часу між 13 та 15 годинами ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння з метою реалізації злочинного наміру, направленого на позбавлення життя ОСОБА_9, взяв з собою невстановлений досудовим слідством предмет, прийшов до помешкання останньої, де металевим предметом несподівано наніс ОСОБА_9 удар в голову, а вона, захищаючись, подряпала руками його обличчя. Долаючи опір ОСОБА_9, ОСОБА_7 спільно з останньою перемістився на кухню, де продовжив наносити потерпілій численні удари металевим предметом, руками та ногами по різних частинах тіла, а ОСОБА_9, намагаючись уникнути побиття, направилась до виходу з кухні в коридор. Однак ОСОБА_7, завершуючи реалізовувати свій намір, направлений на вбивство останньої, штовхнув її у заповнену водою ванну, де потопивши, утримував її тіло під водою до настання смерті. Переконавшись, що ОСОБА_9 мертва, ОСОБА_7 з меблевої стінки жилої кімнати викрав золоті вироби на загальну суму 3500 грн, а також заволодів 9400 доларами США, 700 Євро та 300 грн, а всього на загальну суму 57682,85 грн.

Ці дії ОСОБА_7 органом досудового слідства були кваліфіковані за п.6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

Місцевий суд виправдав ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні розбійного нападу і умисного вбивства ОСОБА_9 за недоведеністю його вини. На обґрунтування свого висновку суд зазначив, що явка ОСОБА_7 з повинною, показання його як свідка та при відтворенні обстановки і обставин події, в яких він частково визнав себе винним, отримані з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, через що є недопустимими і не можуть бути покладені в основу його обвинувачення. Показання колишніх дружини і тещі ОСОБА_7 - свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про його причетність до вищевказаних злочинів суд відкинув як суперечливі, сумнівні та такі, що не узгоджуються з іншими доказами у справі. Оцінюючи докази обвинувачення у сукупності, суд дійшов висновку, що воно ґрунтується на припущеннях, а засоби для усунення сумнівів щодо доведеності вини ОСОБА_7 відсутні.

Скасовуючи вирок суду першої інстанції у частині виправдання ОСОБА_7 у вчиненні розбійного нападу та умисного вбивства потерпілої ОСОБА_9, апеляційний суд, провівши судове слідство, у своєму вироку навів нове обвинувачення, визнане апеляційним судом доведеним, згідно з яким ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7, знаходячись у квартирі потерпілої, під час сварки, а потім бійки між ОСОБА_7 і ОСОБА_9, які виникли між ними із-за вимог останньої повернути їй борги ОСОБА_7 та його тещі, з метою неповернення свого боргу в сумі 400 доларів США, ОСОБА_7 вирішив вбити ОСОБА_9 та вбив її, після чого покинув місце вчинення злочину.

Дії ОСОБА_7 за цим епізодом злочинів апеляційний суд кваліфікував за п.6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 334 КПК України.

Зміст вироку апеляційного суду свідчить про те, що суд виклав у вироку обвинувачення ОСОБА_13 у вчиненні умисного вбивства з корисливих мотивів, разом з тим не виклав обвинувачення у вчиненні останнім розбійного нападу, проте засудив його за вчинення цього злочину за ч. 4 ст. 187 КК України.

У той час апеляційний суд задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди від злочину в сумі неповернутого боргу 400 доларів США, що становило 3212 грн, у решті позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди відмовив. При цьому висновок суду щодо обґрунтованості саме пред'явленого обвинувачення у заволодінні ОСОБА_7 майном і грошима ОСОБА_9 на загальну суму 57682,85грн, а не заявленого потерпілим цивільного позову, який мав випливати з обвинувачення, визнаного судом доведеним, у вироку відсутній. Тобто, вирок апеляційного суду не містить висновку щодо обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення щодо вчинення розбійного нападу на потерпілу із заволодінням її майном у розмірі 57682,85 грн.

Отже доводи захисника про те, що апеляційний суд, не встановивши таких дій ОСОБА_7, які були би спрямовані на заволодіння майном потерпілої, безпідставно кваліфікував дії останнього за ч. 4 ст. 187 КК України, слід визнати обґрунтованими.

Так само є слушними доводи захисника про передчасність висновків апеляційного суду в частині не встановлення ним порушень права на захист.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 було затримано 09 листопада 2010 року за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, щодо потерпілої ОСОБА_10 11 листопада 2010 року було відновлено досудове слідство у кримінальній справі за фактом вбивства ОСОБА_9 У той же день було допитано як свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які вказали на причетність ОСОБА_7 до вбивства ОСОБА_9 12 листопада 2010 року за поданням органу досудового слідства постановою судді Гнатюку О.А. було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. У постанові суду зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачується в таємному викраденні майна потерпілої ОСОБА_10, а також підозрюється у причетності до умисного вбивства потерпілої ОСОБА_9 13 листопада 2010 року у ОСОБА_7 відібрано явку з повинною та допитано його як свідка щодо обставин умисного вбивства потерпілої ОСОБА_9 16 листопада 2010 року з ОСОБА_7 як свідком було проведено відтворення обстановки і обставин події з участю захисника (т. 3, а. с. 28-31, 37, 57-59, 69-71,77).

Відповідно до даних явки з повинною, протоколу допиту ОСОБА_7 як свідка та протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_7 як свідка, останній частково визнавав свою вину, вказував на те, що він в обідню пору зайшов у квартиру сусідки ОСОБА_9, щоб купити пляшку горілки. Там між ними виникла сварка з приводу неповернення останній боргу тещею ОСОБА_7 - ОСОБА_12 Під час сварки ОСОБА_9 подряпала ОСОБА_7 обличчя, а він у відповідь штовхнув її у заповнену водою ванну та залишив місце злочину.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_7 відмовився від раніше даних показань та пояснив, що вони є наслідком психологічного тиску на нього з боку працівників міліції, які схиляли його до визнання своєї винності у необережному вбивстві ОСОБА_9, на що він погодився, побоюючись застосування до нього фізичного насильства.

Явку з повинної ОСОБА_7 та протоколи слідчих дій, проведені з його участю як свідка, місцевий суд визнав недопустимими, які отримано з порушенням права ОСОБА_7 на захист, а саме п. 4 ч. 1 ст. 45, 106, 107 КПК України. Оскільки з моменту фактичного затримання ОСОБА_7 09 листопада 2010 року і до порушення відносно нього 23 грудня 2010 року кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_9, ОСОБА_7 не отримав статусу підозрюваного, був позбавлений процесуальних прав підозрюваного, а був допитаний як свідок. Про допущені органом досудового слідства порушення норм КПК України (1001-05) суд постановив окрему ухвалу.

Апеляційний суд не погодився з цим висновком суду, скасував окрему ухвалу як незаконну, поклав в основу свого вироку явку з повинною ОСОБА_7 та протоколи слідчих дій з його участю як свідком, визнав їх допустимими доказами, мотивуючи тим, що ОСОБА_7 було затримано за скоєний злочин по іншій справі за 5 днів до його допиту по справі ОСОБА_9, а тому порушень вимог КПК України (1001-05) не встановив.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що апеляційний суд обмежився загальними посиланнями про відсутність таких порушень, при цьому не навів переконливих мотивів на спростування висновку місцевого суду про порушення прав ОСОБА_7 на захист, які б відповідали діючому кримінально-процесуальному закону, Конституції України (254к/96-ВР) та положенням Європейського суду з прав людини. А тому такий висновок апеляційного суду колегія суддів вважає необґрунтованим і передчасним, що свідчить про порушення цим судом вимог ст. 334 КПК України.

Окрім того, отримавши пояснення ОСОБА_7 про застосування до нього недозволених методів слідства у період його незаконного тримання в ІТТУ м. Деражня та м. Хмельницького в період з 09 листопада по 22 листопада 2010 року, апеляційний суд ці твердження ОСОБА_7 належним чином в установленому законом порядку не перевірив, прокурорську перевірку з цього приводу не призначив, та вказані доводи засудженого у вироку не спростував. Зазначені порушення слід визнати істотними.

Також апеляційний суд фактично не погодився з висновком місцевого суду про сумнівність таких доказів, як показання колишніх дружини і тещі ОСОБА_7 свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, проте мотивів такого рішення у вироку не навів та не вказав, чому приймає одні їх показання та відхиляє інші.

Зокрема, щодо показань свідка ОСОБА_12 суд не навів мотивів, згідно з якими він прийняв до уваги показання цього свідка на досудовому слідстві та в суді апеляційної інстанції про свої з донькою підозри щодо ОСОБА_7 у вчиненні вбивства ОСОБА_9, що вона бачила його сорочку з плямами крові та останній їм погрожував. При цьому суд не зазначив, чому він відхилив показання цього свідка в суді першої інстанції, яка категорично заперечувала ці обставини. Більш того, як убачається з протоколу судового засідання, апеляційний суд допитав свідка ОСОБА_12, але про причини таких суперечностей у свідка не з'ясовував, показання свідка в суді першої інстанції не оголошував і не досліджував ( т. 3 а.с.62-63, 151, т. 4 а.с. 62-65).

Усі ці обставини підлягали ретельній перевірці із врахуванням того, що ні підсудний, ні свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 не заперечували наявності між ними з 2008 року вкрай неприязних відносин. Ці обставини апеляційний суд врахував при призначенні ОСОБА_7 покарання з посиланням на чисельні звернення колишньої дружини до міліції з приводу сімейних сварок з колишнім чоловіком.

Наведені обставини свідчать про те, що вирок апеляційного суду містить істотні суперечності, є необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.ст. 334, 378 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України з направленням справи на новий апеляційний розгляд, у ході якого суд має повно та об'єктивно дослідити докази, дати їм належну оцінку, перевірити доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілого, інші доводи касаційної скарги захисника та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.