Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ухвала
іменем україни
( Додатково див. вирок Шаргородського районного суду Вінницької області (rs20209252) ) ( Додатково див. ухвалу апеляційного суду Вінницької області (rs21988496) )
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів: Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,
за участю прокурора Таргонія О.В.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні 18 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Вінницької області та захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2012 року.
Вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2011 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях або їх структурних відділах та управліннях, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків або пов'язані із виконанням таких обов'язків за спеціальним повноваженням, строком на 2 роки та з конфіскацією всього майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області 386,64 грн. за проведення хімічної експертизи та 1032 грн. - за проведення судово-технічної експертизи.
Вирішено питання щодо речових доказів на підставі ст. 81 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у злочинах, вчинених за наступних обставин:
ОСОБА_2, працюючи на посаді начальника відділу охорони водних живих ресурсів та оперативної роботи Головного Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, умисно, з корисливих мотивів, одержував хабарі від приватних підприємців, що займаються підприємницькою діяльністю на території Вінницької області за те, що ним, як начальником відділу охорони водних живих ресурсів та оперативної роботи, в межах його повноважень, а також державними інспекторами підпорядкованого йому відділу не будуть здійснюватись перевірки дотримання вимог нормативних актів щодо здійснення рибогосподарської діяльності, і, відповідно, буде надано можливість безперешкодно здійснювати промисловий вилов та продаж водних живих ресурсів.
Зокрема, ОСОБА_2, використовуючи свої службові повноваження, у липні 2010 року вимагав у ОСОБА_3 хабарі по 400 доларів щомісячно, що на той час становило 3154 грн. 68 коп. за те, що він не буде перешкоджати йому у вчинені підприємницької діяльності.
2 серпня 2010 року, а також повторно 1 вересня та 1 жовтня 2010 року на автозаправній станції «WOG», яка розташована на автошляху Могилів- Подільський - Вінниця, біля м. Жмеринка, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 хабарі в зазначеному вище розмірі.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 з метою одержання незаконної матеріальної винагороди, використовуючи свої службові повноваження, під час зустрічі у серпні 2010 року з приватним підприємцем ОСОБА_4, заявив вимогу про передачу йому щомісячно в якості хабара 1000 грн. за можливість безперешкодно здійснювати діяльність щодо промислового рибальства.
13 вересня та повторно 19 жовтня 2010 року вказана сума хабарів ОСОБА_2 була передана ОСОБА_4 через інших осіб.
Крім того, 22 вересня 2010 року в період часу між 8 та 9 годинами ОСОБА_2, використовуючи свої службові повноваження, після телефонного дзвінка приватного підприємця ОСОБА_5 з приводу того, що на орендованій ним водоймі в с. Вендичани Могилів-Подільського району Вінницької області державний інспектор Головного державного управління ОВЖР у Вінницькій області ОСОБА_6 вилучає сітки та з проханням щодо повернення знарядь лову риби і не складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо його працівників, з метою одержання незаконної матеріальної винагороди, запропонував ОСОБА_5 владнати всі питання з ОСОБА_6.. Після чого ОСОБА_2, не ставлячи інспектора ОСОБА_6 до відома про свої наміри одержати незаконну грошову винагороду, наказав йому повернути ОСОБА_5 знаряддя лову та не складати протокол про вчинення адміністративного правопорушення, за що через інших осіб отримав від ОСОБА_5 хабар в сумі 1500 гривень.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, у другій половині жовтня 2010 року, ОСОБА_2 вимагав від ОСОБА_8 хабар в сумі 500 доларів США за надання можливості безперешкодно здійснити вилов риби без втручання працівників рибоохорони.
20 жовтня 2010 року вказані вимоги були виконані і через інших осіб, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_9 хабар в сумі 3955,80 грн..
Крім того, ОСОБА_2, з метою подальшого одержання незаконної матеріальної винагороди, використовуючи свої службові повноваження, створив умови щодо для передачі йому хабарів керівником ПП "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_10. Так, у червні-липні 2010 року провів ряд рибоохоронних рейдів по перевірці дотримання вимог Правил промислового рибальства рибалками ПП "ІНФОРМАЦІЯ_2", які здійснюють рибогосподарську діяльність на водоймі в с. Клекотина Шаргородського району Вінницької області, за наслідками яких на підставі складених ним протоколів про вчинення адміністративних правопорушень керівника ПП "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_10 та рибалок вказаного підприємства було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Після цього ОСОБА_2 під час зустрічі 19.07.2010 зі ОСОБА_10 заявив вимогу щомісячно передавати йому в якості хабара грошові кошти в сумі 3000 грн. за можливість безперешкодно здійснювати діяльність щодо промислового рибальства.
1 серпня та повторно 31 серпня 2010 року ОСОБА_2 за допомогою інших осіб, які не були обізнані з його злочинними намірами, отримав від ОСОБА_10 в якості хабара по 3000 грн. .
01 жовтня 2010 року в період часу між 8 та 9 годинами ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 повторно отримав від нього хабар в сумі 3000 грн..
31.10.2010 близько 12 год. ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_10 : АДРЕСА_1, після отримання від нього чергової суми хабара в розмірі 3000 гривень був затриманий працівниками міліції.
Таким чином, ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, внаслідок вимагання, повторно, одержав хабарі від приватних підприємців, що здійснюють рибогосподарську діяльність на території Вінницької області на загальну суму 28 931,52 грн..
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник просить судові рішення змінити посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Зокрема вказує на те, що вина ОСОБА_2 в отриманні хабарів від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не доведена, а тому просить по цим епізодам провадження по справі закрити. З решти епізодів вважає необхідним виключити кваліфікуючу ознаку - одержання хабара, поєднаного з вимаганням та пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання.
У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд мотивуючи тим, що апеляційним судом було допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону. Зокрема, на думку прокурора призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів і є явно не справедливим внаслідок м'якості. Разом із тим колегія суддів, розглядаючи його апеляційну скаргу, не дала відповіді на викладені в ній доводи, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу подану прокурором, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції та не погодився з доводами, викладеними в касаційній скарзі захисника, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, в тому числі й по епізодам отримання хабарів від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується зібраними під час досудового слідства, перевіреними в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами у їх сукупності. Тому викладені в касаційній скарзі доводи захисника про неправильне застосування судом кримінального закону у зв'язку з засудженням ОСОБА_2 за отримання хабарів від вказаних осіб є безпідставним.
За змістом закону вимагання хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 отримував хабарі від ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в результаті висловлених ним погроз у перешкоджанні здійснення підприємницької діяльності та притягнення їх до адміністративної відповідальності. По епізоду отримання хабарів від ОСОБА_10 також мало місце створення умов, за яких ОСОБА_10 вимушений був дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів. Вказані дії ОСОБА_2 були вчинені з використанням наданої йому влади та службового становища.
Тому суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 368 КК України як одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням хабара, повторно (в редакції статті КК, яка діяла на час вчинення злочинів).
Міра покарання засудженому ОСОБА_2 призначена з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання і є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення цього покарання колегія суддів не вбачає.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів належним чином перевірила доводи, викладені в апеляційних скаргах, постановлена за результатами розгляду справи ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника та прокурора, - без задоволення.
С у д д і:
М.М. Лагнюк
І.Г. Тельнікова
С.І. Кравченко
Згідно з оригіналом С.І. Кравченко