5-4923км12 Про невиконання судового рішення - 18.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 18 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області на вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 26 березня 2012 року.

Вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 26 березня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимостей,

за ч.3 ст. 382 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 1 рік 6 місяців;

за ч.1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади з організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та покладено обов'язки у відповідності з ст. 76 КК України.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним у злочині, вчиненому за наступних обставин.

Постановою Козівського районного суду від 22 листопада 2011 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді 40 годин громадських робіт за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП. На виконання постанови суду, розпорядженням Вівсянського сільського голови ОСОБА_1, від 6 грудня 2011 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу для відбування адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт починаючи з 6 грудня 2011 року. В цей же день ОСОБА_1 було підписано та погоджено з Козівським районним підрозділом Бережанського міжрайонного відділку КВІ УДДУПВП в Тернопільській області графік виходу на роботу ОСОБА_2, з 6 по 20 грудня 2011 року.

З'явившись 6 грудня 2011 року ОСОБА_2 до місця роботи до виконання громадських робіт не приступив і у подальшому їх не виконував.

Проте ОСОБА_1, будучи керівником органу місцевого самоврядування, займаючи відповідальне становище, умисно, діючи в інтересах ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем, 20 грудня 2011 року склав, підписав та скріпив печаткою сільської ради завідомо неправдиві документи: табель - графік виходу на роботу та дані про роботу порушника на якого накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт ОСОБА_2, у яких вказав завідомо неправдиві дані, що ОСОБА_2 з 06 грудня по 20 грудня 2011 року виконував роботу.

20 грудня 2011 року ОСОБА_1 вказані вище завідомо неправдиві документи подав в Козівський районний підрозділ Бережанського міжрайонного відділку КВІ УДДУПВП в Тернопільській області, на підставі яких, цього ж дня, ОСОБА_2 було знято з обліку, як такого, що відбув адміністративне стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційній скарзі прокурор просить судове рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує на те, що судом при застосуванні ст. 75 КК України не зазначено про вирішення призначених додаткових покарань, в той час, як відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання, зазначені в цій статті.

Іншими учасниками справи судові рішення не оскаржуються.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, зазначених у вироку, та кваліфікація її дій за ч.3 ст. 382 та ч.1 ст. 366 КК України в касаційній скарзі не заперечується.

Наведені у касаційній скарзі прокурора доводи про неправильне застосування ст. 75 КК України є непереконливими.

Покарання відповідає вимогам ст. 65 КК і призначене з урахуванням характеру, ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочинів і даних щодо його особи. Суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, оскільки ОСОБА_1 щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утримання неповнолітню дитину. Це рішення суду належним чином умотивоване і відповідає вимогам закону.

Необгрунтованим є посилання прокурора у касаційній скарзі на те, що суд при звільненні ОСОБА_1 від покарання допустив порушення вимог ст. 77 КК. Так, відповідно до положень ст. 75 КК суд приймає рішення про звільнення особи від відбування покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Виходячи з цього слід вважати, що ОСОБА_1 звільнено лише від основного покарання у виді позбавлення волі.

За таких обставин колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів,-

Вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 26 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області,- без задоволення.