Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Чуйко О.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 18 жовтня 2012 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2011 року.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2011 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на незаконні та протиправні дії і бездіяльність посадових осіб прокуратури Одеської області.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2011 року відмовлено у прийнятті до розгляду апеляції ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2011 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на ту обставину, що органами прокуратури не було проведено перевірку та не прийнято рішення в порядку ст. 97 КПК України, а суд першої інстанції безпідставно ухилився від розгляду її заяви. Також, вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення ст. 377 КПК України, не перевірив доводів її апеляції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у відкритті провадження за скаргою, суд послався на ту обставину, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 236 КПК України скарги на дії прокурора підлягають розгляду судом першої інстанції при попередньому розгляду справи або при розгляді справи по суті.

Відповідно до вимог ст. 236 КПК України до суду можуть бути оскаржені дії прокурора, що приймав конкретні процесуальні рішення в ході досудового слідства по справі і відповідні скарги підлягають розгляду судом першої інстанції, при попередньому розгляду справи або при розгляді справи по суті, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, ст. 236-2, ст. 236-6, ст. 236-8 КПК України передбачено розгляд судом скарг лише на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, постанову про закриття справи та про порушення кримінальної справи.

Однак, відповідно до роз'яснень, даних в рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 (v019p710-10) року від 14 грудня 2011 року в справі № 1-29/2011 (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, а тому системний аналіз положень КПК України (1001-05) дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, але й їхньої бездіяльності.

Таким чином, з метою реалізації положень ст. 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України (1001-05) .

Однак, місцевим судом дані вимоги виконано не було та було безпідставно відмовлено у відкритті провадження за скаргою без з'ясування тієї обставини, чи дійсно прокуратурою не було прийнято рішення за її заявою про злочин у порядку ст. 97 КПК України та чи мали місце обставини, що викладені у скарзі.

Відтак залишення місцевим судом без розгляду скарги на дії та бездіяльність посадових осіб прокуратури з підстав того, що розгляд скарг на дії слідчого і прокурора, передбачений кримінально-процесуальним законом, судом першої інстанції можливий лише при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, є немотивованим.

При цьому порушення зазначених вимог кримінально-процесуального закону, допущенні місцевим судом, не були усунуті й під час апеляційного розгляду, а доводи апеляції ОСОБА_1 перевірені не були.

Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, а тому постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2011 року - скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.