5-4640к12 Про таємне викрадення майна - 18.10.2012 Прийняття

головуючого Вільгушинського М.Й.,суддів Слинька С.С. і Дембовського С.Г.,за участю прокурора Шевченко О.О. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 3 липня 2012 року щодо засудженої.

Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 3 лютого 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше неодноразово судиму, останній раз 25.11.2010 року за ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів за цим вироком та вироком від 25.11.2010 року шляхом часткового складання покарань визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця свого проживання й роботи та періодично з'являтися для реєстрації в зазначені органи.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 16 листопада 2010 року близько 16 години, за попередньою змовою з ОСОБА_7, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, проникли в домоволодіння ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 звідки таємно викрали майно потерпілого на суму 296 грн.

За апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, вказаний вирок місцевого суду в частині призначення засудженій покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України скасовано Апеляційним судом Кіровоградської області та постановлено свій вирок від 3 липня 2012 року.

Цим вироком ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком від 25.11.2010 року визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці. У решті вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновки суду щодо доведеності винуватості засудженої та правильності кваліфікації її дій, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд, визначаючи ОСОБА_6 покарання за правилами

передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України, не врахував, що попереднім вироком від 25.11.2010 року ОСОБА_6 було засуджено до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням. У такому випадку суд не повинен був застосовувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, яке слід відбувати реально, а тому вироки слід виконувати самостійно.

У доповненні до касаційної скарги прокурор посилається на те, що суд у порушення вимог ст. 334 КПК України в мотивувальній частині зазначив, що ОСОБА_6 учинила злочин за попередньою змовою з ОСОБА_7, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження.

У касаційній скарзі захисник посилається на те, що апеляційний суд не в повній мірі врахував сукупність всіх обставин справи, і прийшов до помилкового рішення про скасування вироку суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання. У зв'язку з цим, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6 із направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги прокурора та часткове задоволення скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а скарга прокурора до задоволення.

Рішення про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного злочину суд обґрунтував доказами, які містяться в матеріалах справи.

Разом із тим, при призначенні покарання ОСОБА_6 судами як першої так і апеляційної інстанцій було порушено вимоги ч. 4 ст. 70 КК України та не враховано роз'яснень, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , відповідно до яких у випадках, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, учинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинання, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких обставин кожний вирок виконується самостійно.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 було засуджено вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 25 листопада 2010 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавленні волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, за який вона засуджена вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 3 лютого 2012 року до позбавлення волі, тобто до покарання, яке належить відбувати реально, вона вчинила 16 листопада 2010 року, тобто до засудження за попереднім вироком.

За таких обставин при постановленні вироку та призначенні покарання ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України апеляційний суд не повинен був застосовувати принцип часткового складання покарань, оскільки вони підлягали виконанню самостійно.

Отже, доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону є слушними, а тому вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно перевірити доводи захисника, викладені в касаційній скарзі, врахувати викладене в доповненні до касаційної скарги прокурора та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 3 липня 2012 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суду.