Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів: Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

засудженої ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2014 року щодо ОСОБА_1

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27 травня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

засуджено:

за ч. 4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки із покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації.

Стягнуто із засудженої на користь ОСОБА_2 771 00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2014 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що вона у липні 2009 року в приміщенні кафе "Джепсен" на площі Львівській, 8 у м. Києві зловживаючи довірою ОСОБА_2, отримала від останнього під розписку 100 000 доларів США на розвиток благодійного проекту, який не мала наміру здійснювати, а кошти повертати. Своїми діями ОСОБА_1 заподіяла потерпілому матеріальної шкоди на 771 00 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та ухвалу суду, направити справу на новий судовий розгляд. Стверджує, судом неправильно застосовано норми кримінального закону. Призначаючи покарання засудженій із урахуванням ст. 75 КК України, суд першої інстанції не мотивував свого рішення, не врахував тяжкість вчиненого злочину, тих обставин, що засуджена не визнала вину у вчиненні злочину, не відшкодувала завдану матеріальну шкоду. Неправильне застосування кримінального закону потягло за собою м'якість призначеного покарання. Суд апеляційної інстанції залишаючи без зміни вирок районного суду, не навів переконливих мотивів прийнятого рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

У запереченні на касаційну скаргу засуджена ОСОБА_1 просить скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок та ухвалу суду без зміни.

Заслухавши доповідача, прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, пояснення засудженої, яка заперечила доводи скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини засудженої у злочині за встановлених фактичних обставин справи, кваліфікація злочину у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування вимог кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально - процесуального закону є обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи на вирок суду було подано потерпілим апеляційну скаргу, в якій ставилося перед судом апеляційної інстанції аналогічні питання про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок його м'якості.

Апеляція потерпілого була підтримана прокурором в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляції, та зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Цих вимог закону апеляційним судом не дотримано.

Потерпілим в апеляційній інстанції ставилося питання про постановлення нового вироку щодо ОСОБА_1 через неправильне застосування ст. 75 КК України, що потягло за собою призначення м'якого покарання.

Вважаючи скаргу потерпілого необґрунтованою, колегія суддів апеляційного суду обмежилась загальним висновком, пославшись на доведеність винуватості засудженої та правильність призначеного покарання.

При цьому доводи апеляційної скарги потерпілого щодо м'якості призначеного покарання, постановлення нового вироку не отримали мотивованої відповіді.

Зокрема, колегією суддів не взято до уваги тих обставин, що засуджена не визнала свою вину у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України кваліфіковано як особливо тяжкий, особливо великого розміру чужого майна.

Як стверджує у своїй скарзі потерпілий, протягом трьох років розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції, не відшкодувала заподіяну шкоду хоча б частково та звинуватила його у незаконному вимаганні коштів.

Як убачається з вироку, засуджена у скоєному не розкаялася, обставин, які пом'якшують покарання судом не встановлено.

З урахуванням заволодіння чужими коштами у розмірі, еквівалентному 100 000 доларів відшкодування коштів ОСОБА_1 на користь потерпілого на стадії апеляційного перегляду справи сума 1750 грн. є незначною.

Наведене підтверджує доводи скарги прокурора про неналежне врахування судом апеляційної інстанції характеру та ступеню тяжкості злочину, яка є високою.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги потерпілого щодо неправильного застосування кримінального закону, яке потягло за собою м'якість призначеного покарання засудженій належним чином не перевірив та відповідей на них не надав, тому ухвала суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Наведене є істотним порушенням вимог процесуального закону та підставою для скасування ухвали відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року.

Оскільки питання, які ставилися в апеляції потерпілого та касаційній скарзі прокурора є аналогічними, колегія суддів вважає, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді, який необхідно провести відповідно до вимог ст. 400 КПК України 1960 року, слід розглянути апеляційну скаргу потерпілого згідно вимог закону, перевірити і інші доводи, які наведені у касаційній скарзі прокурора, ухвалити законне та обґрунтоване рішення з наведенням у ньому відповідних мотивів.

У разі встановлення тих самих фактичних обставин кримінальної справи, призначене покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України вважати таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженої.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.