Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Франтовської Т.І.,за участю прокурора Опанасюка О.В., розглянула в відкритому судовому засіданні 18 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 інтересах засудженого ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 квітня 2012 року щодо ОСОБА_6

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2012 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого: 16 березня 1995 року Луцьким районним судом за ч. 3 ст. 140 КК України (в редакції 1960) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з іспитовим строком 2 роки; 27 грудня 1996 року Луцьким міським судом за ч. 2 ст. 141, ст. 43 КК України (в редакції 1960) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; 1 березня 2000 року Луцьким міським судом за ч. 3 ст. 117, ч. 2 ст. 118, ч. 1 ст. 142, ст. 42 КК України (в редакції 1960) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Вироком вирішено долю речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_6 повторно 26 серпня 2011 року, приблизно о 18 годині, у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», що по АДРЕСА_1, скориставшись неуважністю продавця, викрав пластикову коробку з цукерками в кількості 295 штук, яка знаходилася на скляній вітрині, та в подальшому вибіг з магазину, не зважаючи на крик продавця, цим завдав ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 109 грн. 15 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 10 квітня 2012 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

До початку розгляду справи, прокурор відкликав свою касаційну скаргу.

В касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого ОСОБА_6 порушує питання про зміну оскаржуваних судових рішень із перекваліфікацією дій засудженого з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України та визначенням йому мінімальної міри покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

При цьому, зазначає, що ОСОБА_6 вважав, що діє таємно від інших осіб, а тому його дій слід кваліфікувати як крадіжку, а не грабіж. Вважає, що суд першої інстанції проявив упередженість при оцінці доказів, а апеляційний суд не усунув сумніви в частині доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні грабежу.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав відклик прокурора від касаційної скарги, просив провадження за касаційною скаргою прокурора закрити, а в задоволенні касаційної скарги захисника відмовити, залишивши оскаржувані судові рішення без зміни; перевіривши матеріали справи, відклик прокурора від його касаційної скарги та обговоривши доводи касаційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, слід закрити, а касаційну скаргу захисника - залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 390 КПК України до початку розгляду справи в касаційному суді особа, що подала скаргу, має право її відкликати.

А згідно ч. 2 ст. 396 КПК України у разі відкликання касаційних скарг касаційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного провадження, якщо іншими учасниками судового розгляду рішення не було оскаржене в касаційному порядку.

Водночас, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що на судові рішення що ОСОБА_6 подано касаційну скаргу його захисником - ОСОБА_5

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як видно із змісту касаційної скарги, захисник фактично посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким дана належна оцінка, а саме даними показань самого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_6, даними протоколу огляду місця події та іншими матеріалами кримінальної справи.

При цьому, на думку колегії суддів, в процесі досудового та судового слідства по справі істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого або правильність застосування кримінального закону, не допущено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що ОСОБА_6 розпочав заволодіння цукерками, розраховуючи на те, що йому вдасться зробити це непомітно від продавця, однак був викритий продавцем і, незважаючи на її крик, не відмовився від задуманого, а проявив рішучість у досягненні своєї мети, зник з викраденими цукерками, розраховуючи на безкарність.

Тому, за встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно. Підстав для сумніву в її правильності колегія суддів не вбачає.

Не вбачає колегія суддів і підстав для задоволення касаційної скарги захисника в частині призначення засудженому більш м'якого покарання.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за що судимість не знята і не погашена у встановленому судом порядку, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, знову вчинив умисний, корисливий злочин, не працює; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння; відсутність обставин, які пом'якшують покарання; та прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого тільки за умови ізоляції його від суспільства. При цьому, суд, врахувавши, незначний розмір завданої матеріальної шкоди, призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України. З даним висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

Аналогічні касаційній скарзі доводи захисника були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який з ними не погодився та обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

При залишенні апеляції без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміни, апеляційний суд зазначив підстави, через які апеляцію визнав необґрунтованою, ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій та не вбачає підстав для задоволення скарги захисника з пом'якшенням засудженому покарання.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 квітня 2012 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_6 - закрити.

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 квітня 2012 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_6 залишити без зміни.