5-3411км12 Про умисне вбивство - 18.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2 і прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2012 року щодо ОСОБА_1,

зазначеним вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судиму,

- за ч.1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 06 березня 2011 року близько 23 год, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, в процесі сварки, яка переросла в бійку, на ґрунті особистих неприязних відносин убила ОСОБА_3, умисно нанісши йому один удар ножем в ключицю зліва і спричинивши колото-різану рану лівої підключичної ділянки (верхня частина передньої поверхні грудної клітини зліва), з пошкодженням лівих легень і грудного відділу аорти, яка супроводжувалася гострою крововтратою, та яка потягла смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2012 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_2, надаючи свій аналіз доказам, доводить неправильність кваліфікації дій засудженої ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України. Стверджує, що ОСОБА_1 спричинила тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 124 КК України та призначити їй покарання за цим законом.

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, стверджує, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості вчиненого нею злочину та даним про її особу внаслідок м'якості. Доводить, що при призначенні покарання засудженій суд безпідставно не врахував конкретних обставин вчинення злочину, а також того, що ОСОБА_1 на момент вчинення вбивства ОСОБА_3 перебувала в стані алкогольного сп'яніння, а на досудовому слідстві та при розгляді справи в суді давала суперечливі покарання, що, на думку прокурора, не свідчить про щире каяття засудженої. Посилається на невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 377 КПК України. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

На касацій ну скаргу захисника ОСОБА_2 подано заперечення від потерпілої ОСОБА_4.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а касаційну скаргу захисника просив залишити без задоволення, пояснення засудженої ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, які підтримали скаргу захисника ОСОБА_2 і просили її задовольнити та заперечували проти задоволення скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Відповідальність за ст. 124 КК України настає у разі заподіяння винуватою особою умисних тяжких тілесних ушкоджень, вчиненого у разі перевищення меж необхідної оборони. При цьому за цією статтею не передбачено відповідальності за заподіяння смерті іншій людині.

Як на досудовому слідстві, так і в суді ОСОБА_1 не заперечувала, що саме вона убила свого співмешканця ОСОБА_3, нанісши йому один удар кухонним ножем у ключицю зліва. Те, що ОСОБА_3 діями ОСОБА_1 була заподіяна смерть, підтверджується наявними в матеріалах доказами, зокрема даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події, висновку судово-медичної експертизи №14/83/д від 31.05.2011 року, згідно з якими причиною смерті ОСОБА_3 була проникаюча колото-різана рана лівої підключичної ділянки (верхня частина передньої поверхні грудної клітини зліва), з пошкодженням лівих легень і грудного відділу аорти, яка супроводжувалася гострою крововтратою.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному убивстві ОСОБА_3, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Твердження про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто за ч.1 ст. 115 КК України, засуджена та її захисники висловлювали у суді першої і апеляційної інстанцій, які їх ретельно перевірили та обґрунтовано визнали такими, що не відповідають матеріалам справи.

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі захисник не навів ніяких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно і підстав для їх перекваліфікації на ст. 124 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали б підстави для скасування судових рішень, по справі не встановлено.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України, є законною та обґрунтованою, оскільки в ній зазначені підстави, через які апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженої та її захисника визнані необґрунтованими.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки суд правильно врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільну небезпеку та конкретні обставини вчинення, дані про особу винної, пом'якшуючі покарання обставини, якими суд визнав - з'явлення засудженої із зізнанням, визнання нею вини та цивільного позову потерпілої, щире каяття у вчиненому злочині, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Доводи прокурора про те, що суд при призначенні ОСОБА_1 покарання не врахував характер вчиненого нею злочину безпідставні.

Також є голослівними посилання прокурора на безпідставне урахування судом як пом'якшуючої покарання обставини - щирого каяття засудженої, оскільки остання визнала вину та цивільний позов потерпілої, а також висловила жаль з приводу вчиненого нею убивства ОСОБА_3.

Те, що суд, формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, помилково указав на перебування ОСОБА_1 на час вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, не є підставою для скасування судових рішень щодо неї. Так, суд у мотивувальній частині вироку зазначив про те, що в матеріалах справи відсутні дані, на підставі яких можливо однозначно стверджувати про перебування ОСОБА_1 на час убивства ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння. Зазначений висновок суду підтверджується даними протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння №42 від 07.03.2011 року відповідно до якого на час проведення дослідження ОСОБА_1 була твереза (т.1 а.с.153 зворот). З огляду на це, суд, керуючись ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, правильно не враховував як обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів і підстав вважати його надмірно м'яким, як про це йдеться у касаційній скарзі прокурора, немає.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційних скарг захисника ОСОБА_2 і прокурора не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України колегія суддів

вирок Ірпінського міського суду Київської області від 03 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.