5-5831к12 Про умисне вбивство у стані алкогольного сп'яніння - 18.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду м. Севастополя від 11 травня 2012 року щодо засудженої.

Вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 січня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 5 років.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 17 грудня 2010 року в нічний час, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків до ОСОБА_7, маючи умисел на позбавлення життя останнього, умисно завдала йому удар ножем у ліву частину грудної клітки. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказаний вирок місцевого суду в частині призначення засудженій покарання скасовано Апеляційним судом м. Севастополя та постановлено свій вирок від 11 травня 2012 року.

Цим вироком ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України призначено покарання у виді позбавленні волі на строк 7 років. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

У своїй касаційній скарзі захисник вважає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, однобічно, а викладені у вироку висновки суду про спрямованість умислу її підзахисної ОСОБА_6 на вчинення умисного вбивства ОСОБА_7, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами. Стверджує, що дії засудженої були направленні на необхідну оборону. Зазначає про те, що суд, визнаючи винною ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства, не врахував покази свідків та дані про особу потерпілого. Порушує питання про скасування вироку апеляційного суду із закриттям справи за відсутністю в діях засудженої складу злочину.

Засуджена ОСОБА_6 у касаційній скарзі висловлює аналогічні доводи й прохання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої та її захисника на підтримання своїх касаційних скарг, думку прокурора про часткове задоволення касаційних скарг та скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Визнаючи ОСОБА_6 винуватою у вчиненні зазначеного злочину, суд виходив із того, що вона умисно з метою вбивства завдала удар ножем у ліву частину грудної клітки ОСОБА_7, який від отриманих тяжких тілесних ушкоджень помер.

Приймаючи рішення про спрямованість умислу винуватої особи, суд має виходити з сукупності всіх обставин учиненого злочину. Він повинен ураховувати не тільки засоби, за допомогою яких було нанесено тілесні ушкодження, а й взаємостосунки винуватої з потерпілим, які передували злочину, механізм спричинення тілесних ушкоджень та характер дій винуватої під час злочину і після цього.

Проте, вказаних вимог закону суд не дотримався.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 послідовно, як під час досудового слідства так і в судових засіданнях стверджувала, що 17 грудня 2010 року близько 22 години вона прийшла до свого співмешканця ОСОБА_7 та через деякий час, після вживання останнім спиртних напоїв, він став агресивним, почав її ображати та приставив до її шиї лезо ножа. Вона сприйняла ці дії як реальну загрозу життю. Потім ОСОБА_7 узяв зі столу ніж, вклав його в її руку та став тримати, продовжуючи її ображати. Після цього вона не усвідомлювала свої дії, що відбувалося далі не пам'ятала, а потім побачила, що ніж знаходився в грудях ОСОБА_7 Потерпілий сам витягнув ніж із рани, а вона викликала швидку допомогу та надавала йому першу медичну допомогу. Також ОСОБА_6 незмінно стверджувала, що вбивати свого співмешканця вона не хотіла.

Із досліджених судом показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 видно, що потерпілий у нетверезому стані був агресивним, схильним до конфліктів із застосуванням насильства, під час яких використовував ніж.

Даними висновку судово-медичної експертизи № 2104 від 17.12.2010 року підтверджуються показання засудженої щодо спричинення їй ножем легких тілесних ушкоджень 17 грудня 2010 року (т. 1 а.с. 64).

Обґрунтовуючи свої висновки щодо винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_7, суд не проаналізував показання засудженої, належно їх не оцінив у сукупності з вище вказаними об'єктивними даними.

Не перевірив та не спростував версію ОСОБА_6 щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, при цьому, фактично не з'ясував реальний механізм спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.

Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону, які допустив суд при розгляді справи щодо ОСОБА_6 є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі вироку місцевого суду.

Ці порушення залишилися поза увагою апеляційного суду при перевірці справи щодо ОСОБА_6

За таких обставин вирок місцевого та апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати викладене, повно й об'єктивно дослідити докази у справі, дати їм належну оцінку й постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України колегія суддів

касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вироки Ленінського районного суду м. Севастополя від 23 січня 2012 року

та Апеляційного суду м. Севастополя від 11 травня 2012 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.