Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

головуючого Орлянської В.І., суддів Франтовської Т.І., Суржка А.В., за участю прокурора Сардінова Р.Т.,

розглянула в судовому засіданні 18 жовтня 2012 року в м. Києві матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до районного суду зі скаргою від 19 грудня 2011 року, якою просила визнати неправомірними дії помічника військового прокурора Київського гарнізону ОСОБА_2 щодо невиконання ним вказівок постанови Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2011 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2011 року при розгляді заяв про злочин ОСОБА_1 від: 26 квітня 2011 року, 29 квітня 2011 року, 25 травня 2011 року та 14 червня 2011 року. Крім того ОСОБА_1 просила суд винести постанову про порушення кримінальної справи за її заявами від 26 квітня 2011 року, 29 квітня 2011 року, 25 травня 2011 року та 14 червня 2011 року, які перебувають в провадженні військової прокуратури Київського гарнізону.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2012 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року постанова Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2012 року залишена без зміни, а апеляція ОСОБА_1 - без задоволення.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених по справі судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає прийняті судові рішення необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 236 КПК України до суду можуть бути оскаржені дії прокурора, що приймав конкретні процесуальні рішення в ході досудового слідства по справі і відповідні скарги підлягають розгляду судом першої інстанції при попередньому розгляду справи або при розгляді справи по суті, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, ст. 236-2, ст. 236-6, ст. 236-8 КПК України передбачено розгляд судом скарг тільки на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, постанову про закриття справи та про порушення кримінальної справи.

Однак, відповідно до роз'яснень, даних в рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 (v019p710-10) року від 14 грудня 2011 року в справі № 1-29/2011 (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, а тому системний аналіз положень КПК України (1001-05) дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, але й їхньої бездіяльності.

Таким чином, з метою реалізації положень ст. 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України (1001-05) .

Разом з тим, для перевірки судом законності будь-якого рішення, дії чи бездіяльності прокуратури заявнику необхідно вказати, з чим саме він не погоджується, яку саме (номер, дату) подану заяву та про що не розглянула прокуратура, не провела перевірку та не надала відповідь, або не прийняла рішення згідно до вимог КПК України (1001-05) .

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, прийнявши до розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність помічника військового прокурора Київського гарнізону ОСОБА_2 в порядку ст. 236 КПК України, виконав вимоги ст. 55 Конституції України. Разом з тим судом не встановлено під час проведення додаткової перевірки з боку помічника військового прокурора Київського гарнізону будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, оскільки, перевірка на час звернення ОСОБА_1 зі скаргою на дії прокурора ще не завершилась. Крім того, прохання скаржниці порушити кримінальну справу в порядку ст. 27 КПК України не ґрунтуються на вимогах закону оскільки даною нормою кримінально-процесуального закону передбачено вичерпний перелік статей кримінального закону, за які суддею може бути порушена справа не інакше, як за скаргою потерпілого.

Апеляційний суд ретельно розглянув доводи ОСОБА_1, правильно визнав їх необґрунтованими та вмотивував свої висновки в ухвалі, зміст якої відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваних нею судових рішень - без зміни.

При перевірці матеріалів справи істотних порушень кримінально-процесуального закону, що є безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2012 року, якою залишено без задоволення її скаргу на дії помічника військового прокурора Київського гарнізону ОСОБА_2 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року залишити без зміни.