Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Литвинова О.М., Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2012 року.

Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого:

- 24 листопада 2010 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 122 КК України із застосуванням ст. 75 КК України на два роки позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком два роки;

- 04 березня 2011 року Апостоловським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України на один рік обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком один рік;

- постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2011 року відповідно до вимог статей 411, 413 КПК України уточнено вирок Апостоловського районного суду Дніпропетровської області від 04.03.2011 року і згідно ч. 4 ст. 70 КК України визначено покарання із врахуванням вироку Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.11.2010 року - два роки позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком два роки,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано покарання за вироком Апостоловського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2011 року і остаточно визначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до закону.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2012 року апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 19 жовтня 2011 року біля 22 години зайшов на подвір'я будинку АДРЕСА_1, в якому тимчасово ніхто не проживав. Таємно проник до прилеглого до будинку господарчого приміщення та горища цього ж будинку, звідки викрав два алюмінієвих баки місткістю 50 л кожен, загальною вартістю 500 грн, які належали потерпілій ОСОБА_3

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Стверджує, що дії ОСОБА_2 необхідно перекваліфікувати із ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки засуджений мав вільний доступ до будинку та його господарських приміщень, а тому у його діях відсутня кваліфікуюча ознака - проникнення у сховище.

Окрім того, вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та являється надто суворим. Просить звільнити його від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на доказах, зібраних у вставленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом і є обґрунтованими.

Доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_2 кваліфікуючої ознаки злочину - проникнення у сховище були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.

За матеріалами справи будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, в якому тимчасово ніхто не проживає. Цей будинок огороджено парканом. У зазначеному будинку та прилеглих до нього господарчих приміщеннях зберігає свої особисті речі ОСОБА_3

Згідно показань ОСОБА_2 вбачається, що він у темну пору доби зайшов на подвір'я будинку, де проник у прилегле до будинку господарче приміщення, а згодом й на горище цього ж будинку, звідки таємно викрав два алюмінієвих баки.

За таких фактичних обставин судом дії ОСОБА_2 були обґрунтовано кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вони були поєднані з проникненням у сховище.

У цьому зв'язку доводи захисника про неправильне застосування кримінального закону є безпідставними.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини справи.

За матеріалами справи ОСОБА_2 не працює, раніше судимий (а.с. 42, 43-44).

Негативні дані про особу засудженого наряду з характером та ступенем тяжкості злочину, обставинами, що пом'якшують та обтяжують покарання, правомірно прийнято до уваги місцевим судом при призначенні покарання винному, яке йому обґрунтовано обрано у виді позбавлення волі.

Під час іспитового строку засудженим скоєно рецидив злочинів, що свідчить, що покарання, призначені ОСОБА_2 за попередніми вироками, не досягли передбаченої ст. 50 КК України мети по виправленню засудженого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, ОСОБА_2 призначено більш м'яке покарання, ніж передбачено законом. Наведене свідчить про повне врахування судом обставин, що пом'якшують покарання, на які захисник посилається у касаційній скарзі.

Із висновками суду першої інстанції щодо кваліфікації злочину, виду та розміру призначеного покарання винному обґрунтовано погодилась колегія суддів апеляційного суду, переглянувши справу в апеляційному порядку.

Виходячи з викладеного та вимог, передбачених у ст. 372 КПК України, немає підстав вважати призначене винному покарання несправедливим в силу його суворості, як про це стверджується у скарзі.

Підстав для призначення засудженому ОСОБА_2 більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом, колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи апеляції, на кожний із них дав вичерпну відповідь.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень не встановлено.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Довгицівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.