Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Казнадзея В.В.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 18 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Російської Федерації, раніше судимого 28 жовтня 2009 року вироком Московського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 22 червня 2011 року постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 4 місяці 24 дні,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2009 року і остаточно визначено ОСОБА_1 покарання 4 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 13 серпня 2011 року, в денний час, по пр - ту Леніна, 14 в м. Харкові, шляхом вільного доступу, через відкрите вікно автомобіля «FAW-1041», державний номер НОМЕР_1, повторно таємно викрав мобільний телефон «Nokia 5230 Navi» з комплектною картою пам'яті об'ємом 2 Гб вартістю 651 грн. та касовий апарат марки Mini моделі 500.02 МЕ вартістю 354 грн., чим спричинив ТОВ «Біотрейд» матеріальну шкоду на загальну суму 1005 грн.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну постановлених судових рішень та пом'якшення призначеного йому покарання. Зазначає, що він вину визнав, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував заподіяну шкоду, був єдиним годувальником в сім'ї.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та вважав судові рішення обґрунтованими і законними, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України на підставі зібраних у встановленому порядку і досліджених в судовому засіданні доказів, які належно оцінені, отримали правильну юридичну оцінку. Законність цього висновку та кваліфікація дій засудженого належним чином перевірені і підтверджені судом апеляційної інстанції та у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно обрано у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням характеру, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу засудженого, який, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий, на шлях виправлення не став і в період умовно-дострокового звільнення повторно вчинив корисливий злочин.

Суд з достатньою повнотою врахував усі обставини справи, особу винного та призначив покарання у межах санкцій ч. 2 ст. 185 КК України.

Правильно судом визначено і остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України.

Обране ОСОБА_1 покарання, колегія суддів вважає справедливим, а тому підстав для його пом'якшення, як про це просить засуджений, не вбачає.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, усі доводи засудженого, які тотожні доводам касаційної скарги, належно перевірені, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень колегія суддів не вбачає, а тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.