Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Кульбаби В.М., Литвинова О.М.,за участю прокурора Дядюшкіна Є.М., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 жовтня 2012 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року у справі за її скаргою на неправомірні дії військової прокуратури Центрального регіону України.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року, відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на неправомірні дії військової прокуратури Центрального регіону України.

Зі змісту заяв ОСОБА_5 до військової прокуратури Центрального регіону України вбачається, що вона просила перевірити інформацію щодо перебування ОСОБА_5 та її сім'ї у черзі на отримання житла від Печерської районної у місті Києві державної адміністрації в період 2005-2006 роки, а саме, що мало місце в обхід вказаної черги отримання квартири ОСОБА_6

Зокрема, в своїх заявах ОСОБА_5, в тому числі вказала, що у згадуваний період ОСОБА_6 отримав квартиру по АДРЕСА_1

Прокурор, відмовляючи в порушенні кримінальної справи, в оскаржуваній постанові від 07 квітня 2009 року, дійшов висновку про неотримання ОСОБА_6 квартири по АДРЕСА_1 Даних щодо перевірки цієї інформації та джерела її походження прокурором не зазначено.

Вказана вище постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 07 квітня 2009 року відповідно ст. 236-2 КПК України скасована Печерським районним судом м. Києва 20 квітня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2011 року, а матеріали повернуто для проведення додаткової перевірки, зазначивши про порушення під час винесення військовим прокурором оскаржуваної постанови положень ст. 99 КПК України.

Однак в результаті проведеної додаткової перевірки, повторно, постановою прокуратури від 15 липня 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_6 та службових осіб Київської міської державної адміністрації, Ватутінської, Солом'янської та Печерської районних державних адміністрацій.

В касаційній скарзі ОСОБА_5 посилається на неврахування судами того факту, що військовою прокуратурою не виконано вказівки Печерського районного суду м. Києва 20 квітня 2011 року при проведенні додаткової перевірки; не перевірені її заяви від 26, 29 квітня, 25 травня 2011 року про злочини, оскільки така перевірка фактично проведена не була, не проведено ряду слідчих дій. Вказує, що судами помилково не розглянуто її скаргу по суті, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 97 КПК України по заяві або повідомленні про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити в порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю. У своїй скарзі ОСОБА_5, з урахуванням уточнень її в судовому засіданні суду першої інстанції, вказувала на бездіяльність на її думку, військової прокуратури Центрального регіону України при розгляді її заяв від 26, 29 квітня, 25 травня 2011 року про злочин та просила зобов'язати вказану прокуратуру виконати відповідні дії. З матеріалів дослідчої перевірки вбачається, що викладені у скарзі обставини перевірялися і за результатами перевірки помічником військового прокурора Київського гарнізону 15 липня 2011 року була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

Оскільки бездіяльність - це пасивна поведінка, тобто нездійснення діянь, які особа повинна була і могла здійснити, то проведення перевірки та винесення процесуального документу свідчить про виконання помічником прокурора вимог ст. 97 КПК України, що не можна вважати бездіяльністю.

Суд обґрунтував своє рішення і щодо безпідставності скарги ОСОБА_5 в частині прохання зобов'язати прокурора вчинити певні дії. З таким рішенням погоджується і колегія суддів, оскільки воно відповідає вимогам закону.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року у справі за скаргою ОСОБА_5 - залишити без зміни.

З оригіналом згідно:

Суддя: М.Ф. Пойда