5-3453к12 Про прийняття Акту проголошення відновлення русинської державності, в якому містилися заклики до зміни меж території та державного кордону України - 18.10.2012 Прийняття

головуючого Вільгушинського М.Й.,суддів Слинька С.С. і Дембовського С.Г.,за участю прокурора засудженого Шевченко О.О., ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Закарпатської області від 19 березня 2012 року щодо засудженого.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 110 КК України до покарання у виді позбавленні волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 25 жовтня 2008 року в приміщенні обласного російського драматичного театру в м. Мукачево, під час проведення 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів, будучи одним із організаторів та головуючим на конгресі, маючи у розпорядженні проект « Меморандуму ( від 25 жовтня 2008 року) 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів про прийняття Акту проголошення відновлення русинської державності», в якому містилися заклики до зміни меж території та державного кордону України, публічно звернувся до присутніх, делегатів конгресу та представників засобів масової інформації, оголосивши вказаний документ, шляхом його прочитання, чим передав присутнім його зміст та ідею. За результатами розгляду проекту, ОСОБА_5 ініційовано прийняття документів: « Меморандум ( від 25 жовтня 2008 року) 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів про прийняття Акту проголошення відновлення русинської державності» та «Акт проголошення відновлення русинської державності». У «Меморандумі» містилися заклики до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України (254к/96-ВР) . В «Акті» вказувалося про відновлення статусу русинської державності у формі «Республіка Підкарпатська Русь» від 22 листопада 1938 року, із створенням державної виконавчої влади. Вказані «Меморандум» та «Акт» були розповсюджені в мережі Інтернет та надруковані в газетному виданні «Карпатська Україна. Красне поле».

У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 вважає, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, однобічно, а викладені у вироку висновки суду про спрямованість умислу його підзахисного ОСОБА_8 змінити межу території України чи її кордону, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами. Посилається на те, що суд не врахував висновок повторної судово-лінгвістичної експертизи про те, що у «Меморандумі» та «Акті» не було прямих закликів до зміни меж території України чи її кордону, а тому вважає, що без прямих закликів та при відсутності в його підзахисного умислу й мети змінити межу території України та її кордону, в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 110 КК України. У зв'язку з цим порушує питання про скасування вироку апеляційного суду із закриттям справи за відсутністю в діях засудженого складу злочину.

У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на те, що суд вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення. Крім того, зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків, які зазначали, що у виступах ОСОБА_5 не закликав до зміни меж території України встановленого Конституцією України (254к/96-ВР) , а за змістом проголошених документів ставилось питання про створення русинської державності в складі України. Не погоджується з висновками судово-лінгвістичних експертиз № 056\166-е від 05.12.2008 року та 056\75-b від 30.07.2009 року. Також вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про відвід експертам ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки експерти позбавленні можливості дотриматись принципу законності, незалежності і об'єктивності дослідження. Стверджує, що суд безпідставно не взяв до уваги Звернення 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів від 25 жовтня 2008 року до депутатів Закарпатської обласної ради та прийшов до невірного висновку, визнавши ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 110 КК України. Порушує питання про скасування вироку апеляційного суду із закриттям справи за відсутністю в діях засудженого складу злочину.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 заперечує свою винуватість у вчиненні злочину, за який його засуджено, та висловлює аналогічні доводи й прохання, що викладені в скаргах його захисників. Крім того, зазначає, що суд порушив його права і змінив його національність «русин» на «українець».

У заперечені прокурор просить касаційні скарги залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_5 - без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого на підтримання касаційних скарг, думку прокурора про законність та обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню.

Висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які суд належно дослідив та оцінив.

Винуватість засудженого ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України, підтверджується, зокрема, даними проекту «Меморандуму ( від 25 жовтня 2008 року) 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів про прийняття Акту проголошення відновлення русинської державності», який містить заклики про зміну меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України (254к/96-ВР) .

Згідно з показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, у приміщенні обласного російського драматичного театру у м. Мукачево ОСОБА_5 оголошував проект документу «Меморандум ( від 25 жовтня 2008 року) 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів про прийняття Акту проголошення відновлення русинської державності», в якому містилися заклики до зміни меж території та державного кордону України, тези про проголошення «Республіки Підкарпатська Русь» у рамках 1938 року.

Про публічний характер цих закликів та доведення їх до кола осіб свідчать показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, які вказали, що проект «Меморандуму (від 25 жовтня 2008 року) 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів про прийняття Акту проголошення відновлення русинської державності» був оголошений ОСОБА_5 у присутності понад 100 делегатів конгресу, а також представників влади та інших осіб.

Із даних, що містяться у протоколах проведення виїмки дисків із архіву редакцій угорських телерадіопрограм Закарпатської ОБТРК, телеканалу «Виноградів ТВ» убачається, що на них зафіксований відеозапис перебігу проведення 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів від 25 жовтня 2008 року, під час якого ОСОБА_5 оголошував проект «Меморандуму ( від 25 жовтня 2008 року) 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів про прийняття Акту проголошення відновлення русинської державності».

До того ж із газетного видання «Карпатська Україна. Красне поле» № 41 (249) від 25.10.2008 року вбачається, що у ньому опубліковано проект «Меморандуму 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів про прийняття Акту проголошення відновлення русинської державності від 22 листопада 1938 року».

Відповідно до висновків судово-лінгвістичних експертиз № 056\166-е від 05.12.2008 року та 056\75-b від 30.07.2009 року, проект « Меморандуму ( від 25 жовтня 2008 року) 2-го Європейського Конгресу Підкарпатських Русинів про прийняття Акту проголошення відновлення русинської державності», містить заклики до відновлення русинської державності в статусі 22 листопада 1938 року, що рівнозначно заклику до невизнання сучасних державних кордонів України та державних кордонів порубіжних і Закарпатською областю держав; до ігнорування актів СРСР, УРСР та незалежної України, прийнятих після 1945 року; до втручання в забезпечення транзиту енергоносіїв ( русини готові стати гарантами безперешкодного транзиту); до «розташування сил швидкого реагування з Європи і з РФ для охорони транзитних потужностей на території русинів на південь від Карпат».

Зазначений висновок підтвердили експерти Українського бюро лінгвістичних експертиз ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Із огляду на ці і інші докази, які детально викладені у вироку, узгоджуються між собою та є достовірними, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 110 КК України.

Доводи касаційних скарг про проведення по справі судових експертиз неналежними особами та про неправильність їх висновків є безпідставними.

Відповідно до частин 2, 7 ст. 75 КПК України як експерт може бути викликана будь-яка особа, яка має необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. При цьому не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами у справі.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про судову експертизу» атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до

вказаного Реєстру, а у випадках, передбачених ч. 4 ст. 7 цього Закону, - іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

Як видно з матеріалів справи, судово-лінгвістичні експертизи № 056\166-е від 05.12.2008 року та 056\75-b від 30.07.2009 року, провели експерти ОСОБА_9, яка працює в Інституті української мови Національної Академії Наук України завідуючою відділом граматики та фонетики, а також ОСОБА_10 - в Інституті мовознавства за спеціальністю загальне мовлення, мають вищу філологічну освіту, є докторами філологічних наук, мають стаж наукової роботи понад 30 років і є експертами вказаної установи.

Частиною 1 ст. 75 КПК України встановлено, що експертизу може бути призначено, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Проте висновок експерта для особи, котра провадить дізнання, а також для слідчого, прокурора та суду не є обов'язковим, але незгоду з ним має бути мотивовано та викладено у відповідних постанові, ухвалі, вироку (ч. 4 ст. 75 КПК України).

Відтак, у кримінально-процесуальному законі передбачено право на проведення будь - якої експертизи при провадженні справи.

Таким чином, призначення слідчим судово-лінгвістичних експертиз із відповідним обґрунтуванням є законним. Експертизи по справі провели особи, які мають відповідні знання для дослідження питань, поставлених слідчим у постанові про призначення експертиз.

Як убачається з вироку, суд погодився з судово-лінгвістичними експертизами та дійшов обґрунтованого висновку щодо винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі всебічно та повно досліджених доказів у справі у їх сукупності.

Підстав вважати судово-лінгвістичні експертизи такими, що не відповідають дійсності та проведеними неналежними особами, як про це вказано у касаційних скаргах, немає.

Не заслуговують на увагу доводи касаційних скарг про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань засудженого та його захисника ОСОБА_29 про відвід експертам ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки при перевірці матеріалів справи таке клопотання відсутнє. Натомість, захисники та ОСОБА_5 заявляли клопотання про виклик у судове засідання саме експертів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 для підтвердження ним висновку експертизи.

Позбавлені підстав доводи касаційних скарг про те, що засуджений діяв у межах правового поля України та Європейської Конвенції з прав людини і основних свобод, оскільки, як правильно встановив суд, його дії містили публічні заклики про вчинення умисних дій з метою зміни меж території України в порушення порядку, встановленого Конституцією України (254к/96-ВР) . Натомість законами України та названою Європейською Конвенцією передбачено можливість висловлювати свої погляди і обговорювати їх, але не вчиняти дії, направлені на підрив національної безпеки, територіальної цілісності та недоторканності держави, що мало місце в діях засудженого.

Усі інші доводи касаційних скарг захисників та засудженого ОСОБА_5 були предметом перевірки під час розгляду кримінальної справи і у вироку суду приведені переконливі мотиви їх невідповідності фактичним обставинам справи. Колегія суддів погоджується з такими мотивами суду першої інстанції.

Покарання засудженому ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та пом'якшуючих покарання обставин. Призначене засудженому ОСОБА_5 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.