Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Франтовської Т.І.,за участю прокурора Опанасюка О.В., розглянула у відкритому судовому засіданні 18 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2012 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в установах та організаціях усіх форм власності строком на 1 (один) рік без штрафу.

На підставі ч. 4 ст. 74 КК України ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання.

За ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України (щодо одержання дотацій) ОСОБА_5 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, а кримінальну справу в цій частині закрито на підставі п 2 ч.1 ст. 6 КПК України.

Цивільний позов прокурора залишений без розгляду.

Вироком вирішено долю речових доказів по справі.

За вироком суду ОСОБА_5, будучи службовою особою - директором СВК «Шевченка» в с. Тишківці Городенківського району, Івано-Франківської області, неналежно виконуючи покладені на нього службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, при поступленні на розрахунковий рахунок та в касу підприємства грошових коштів, не проконтролював перерахування до місцевого бюджету в повному обсязі прибуткового податку з доходів працівників підприємства, заборгованість по сплаті якого на протязі 2004-2010 років станом на 1 квітня 2010 року склала 476 542 грн, чим спричинив тяжкі наслідки державним інтересам.

Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2012 року в апеляційному порядку не оскаржувався.

В касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєних злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості.

При цьому, прокурор вказує, що суд першої інстанції, перекваліфікувавши дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 364 на ч. 2 ст. 367 КК України, належним чином не сформулював обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та форми вини і мотивів злочину. Крім того, на порушення вимог ч. 4 ст. 334 КПК України, суд не виклав обвинувачення, яке було пред'явлено ОСОБА_5 органами досудового слідства за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209 КК України.

Також зазначає, що висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_5 складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209 КК України є безпідставним та таким, що суперечить зібраним по справі доказам.

Невірна кваліфікація дій засудженого потягнула призначення йому покарання, яке не відповідає тяжкості скоєних ним злочинів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу в повному обсязі та просив скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановлюється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведена участь підсудного у вчиненні злочину. При цьому, виправдувальний вирок в силу ч. 1 ст. 327 КПК України повинен бути мотивований судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку, поміж іншого, повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинуватість виправданого.

За змістом вказаної норми закону у мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину, відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для скасування у касаційному порядку виправдувального вироку може бути істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону або неправильне застосування кримінального закону, а обставини, які відносяться до таких підстав, передбачені статтями 370, 371 КПК України. Але, касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.

Істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, як зазначено у ст. 370 КПК України, є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, а в частині другій цієї статті зазначені конкретні обставини, які відносяться до таких підстав.

Так, відповідно до матеріалів справи, суд першої інстанції, всебічно та повно дослідивши показання свідків та зібрані по справі докази, які стосуються об'єму обвинувачення, дав їм належну оцінку в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України (щодо одержання дотацій), а тому законно виправдав його в цій частині.

Зокрема, виправдовуючи ОСОБА_5 суд послався на показання самого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, з яких випливає, що дії ОСОБА_5, внаслідок яких СВК отримало держдотації, не суперечать нормативним актам. Показаннями вказаних осіб суд вмотивовано спростував і посилання, зазначені в обвинуваченні про те, що ОСОБА_5 не мав права подавати заявку на отримання коштів, оскільки СВК мало заборгованість з податку з доходів фізичних осіб та, проаналізувавши чинне законодавство, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що податок з доходів фізичних осіб є обов'язковим платежем до бюджету, сам факт нарахування підприємством такого податку і неперерахування його до відповідного бюджету не свідчить про виникнення у суб'єкта господарювання податкової заборгованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та вважає, що суд правомірно виправдав ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 364 КК України ( щодо одержання дотацій) за відсутністю в його діях складу цього злочину.

Погоджується колегія суддів і з висновками місцевого суду про відсутність в діях ОСОБА_5 й складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, так як очолюваний ОСОБА_5 кооператив отримав дотації від держави правомірним, а не злочинним шляхом і використав їх на господарські цілі СВК, що не є легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом у розумінні ст. 209 КК України.

Таким чином, касаційна скарга прокурора в частині незаконного, на його думку, виправдання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України (щодо одержання дотацій) задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про незаконність перекваліфікації дій ОСОБА_5 в частині несплати податку з доходів фізичних осіб з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України, то вони також є необґрунтованими.

Так, суд, врахувавши висновки про форс-мажорні обставини та акти про пошкодження сільгоспкультур, посіяних протягом 2003-2008 років, довідку про отримання і оплату значних кредитних коштів СВК «Шевченка» протягом 2004 -2010 років, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність у вказаний період у СВК «Шевченка» вільних коштів, а тому про відсутність у ОСОБА_5 умислу на зловживання службовим становищем, злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, тобто умисного, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає перекваліфікацію дій ОСОБА_5 в цій частині з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України правильною, так як останній, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, спричинив тяжкі наслідки інтересам держави в розмірі 476 542 грн, чим вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України.

Погоджується колегія суддів і з призначеним за злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, ОСОБА_5 покаранням та звільненням від його відбуття на підставі ч. 4 ст. 74 КК України.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

А, ч. 4 ст. 74 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_5 покарання та звільненні від нього на підставі ч. 4 ст. 74 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який позитивно характеризується, відзначений численними грамотами, в тому числі грамотами Міністерства агропромислової політики, грамотами ОДА, обласної ради, РДА та управління сільського господарства, одружений, має постійне місце роботи, є депутатом районної ради, має на утриманні матір похилого віку, має бездоганну поведінку та сумлінно ставиться до суспільно-корисної праці; обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, сприяння судовому слідству та добровільне повне відшкодування завданих державі збитків ще до порушення кримінальної справи, вчинення злочину в умовах світової економічної кризи й тяжкого матеріального становища очолюваного ним господарства; відсутність обставин, які обтяжують його покарання, та обґрунтовано прийшов до висновку про призначення ОСОБА_5 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 367 КК України без сплати штрафу та можливості звільнення від його відбування на підставі ч. 4 ст. 74 КК України.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи на підставі досліджених з достатньою повнотою та належним чином оцінених всіх матеріалів справи, які стосуються об'єму обвинувачення ОСОБА_5, колегія суддів вважає висновки суду про відсутність в його діях складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України (щодо одержання дотацій), перекваліфікації дій з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України (по несплаті податку з доходів фізичних осіб), призначенню за вказаний злочин мінімального покарання та звільненням від його відбування на підставі ч. 4 ст. 74 КК України, обґрунтованими, а тому вирок щодо нього постановлений законно, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. У зв'язку з викладеним касаційну скаргу прокурора залишає без задоволення.

При перевірці матеріалів кримінальної справи колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2012 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 367 КК України та виправданого за ч. 2 ст. 209 КК України; ч. 2 ст. 364 КК України ( щодо одержання дотації) ОСОБА_5 залишити без зміни.