Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,суддів:Кульбаби В.М., Литвинова О.М.,за участю прокурора Гладкого О.Є., розглянула 18 жовтня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 8 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 2 8 лютого 2012 року щодо ОСОБА_15.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 8 грудня 2011 року провадження по справі щодо

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Лівану, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, закрито у зв'язку із його неосудністю. ОСОБА_15 передано під нагляд лікарів психіатра та терапевта за місцем проживання.

Згідно з постановою, на початку 2008 року невстановлена досудовим слідством особа - громадянин Лівану ОСОБА_16, діючи умисно, з корисливих мотивів, із кола своїх знайомих-вихідців з країн Ближнього Сходу, які постійно проживають у м. Києві, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, організував групу осіб, до складу якої увійшли громадянин Лівану ОСОБА_15, особа без громадянства ОСОБА_10., громадянин Лівану ОСОБА_14. ОСОБА_15 брав участь у переговорах із потерпілими, з метою утворення видимості законності угоди відрекомендовувався клієнтом вказаних осіб та рекламував їх діяльність. Ця організована злочинна група діяла в період часу з квітня 2008 року по січень 2010 року на території м. Одеси і вчинила ряд злочинів, направлених на заволодіння майном іноземних громадян шляхом шахрайства.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2012 року постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор вказує на неправильне застосування кримінального закону, порушення вимог ст. 76 КПК України, вказує про необхідність призначення судово-психіатричної експертизи та безпідставність відхилення судом клопотання про проведення такої експертизи. Просить постанову та ухвалу скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається із матеріалів кримінальної справи, захисник підсудного ОСОБА_15 - адвокат ОСОБА_13 мав сумніви щодо спроможності свого підзахисного усвідомлювати значення поведінки та заявив клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертизи за участю лікаря-психіатра для визначення наявності або відсутності психічного чи іншого захворювання у ОСОБА_15.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 (v0008700-97) «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судово-психіатрична експертиза призначається, коли вирішення кримінальної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння (бездіяльності) чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності.

Судово-психіатрична експертиза обов'язково призначається для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності (п. 3 ст. 76 КПК України).

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 (v0008700-97) «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судово-медична експертиза призначається у випадках, коли для вирішення питань, що виникли у справі, необхідні спеціальні знання в галузі медицини. Тобто судово-медична експертиза не компетентна виявити психічний стан підсудного.

Суд першої інстанції задовольняючи вище вказане клопотання не взяв до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 (v0008700-97) «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» та необґрунтовано призначив комісійну судово-медичну експертизу, до компетенції якої не входить визначення медичного критерію осудності або обмеженої осудності (ст.ст. 19, 20 КК України).

Крім того, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 16-1 КПК України відхилив клопотання державного обвинувача про призначення ОСОБА_15 судово-психіатричної експертизи.

За таких обставин місцевий суд дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про можливість закрити провадження по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у зв'язку із його неосудністю та передати під нагляд лікарів психіатра та терапевта за місцем проживання.

Суд апеляційної інстанції на допущені судом порушення не звернув уваги, не виправив їх та необґрунтовано залишив судове рішення без зміни.

Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 398 КПК України істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону є підставою для скасування постанови та ухвали щодо ОСОБА_15 з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно призначити судово-психіатричну експертизу для вирішення питання про психічний стан підсудного та, з урахуванням висновку експертизи та інших доказів у справі, необхідно прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 8 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2012 року щодо ОСОБА_15 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

З оригіналом згідно: суддя О.М. Литвинов