Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 16 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 жовтня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, судимого 11 листопада 2007 року вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11 листопада 2007 року й остаточно визначено до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зімни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 22 лютого 2008 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, під час сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс останньому численні удари руками та ногами по тілу, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а справу щодо нього закрити. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що місцевий суд не звернув увагу на однобічність досудового слідства, в основу вироку поклав суперечливі показання свідків. Засуджений ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи не містять доказів його вини. Крім того, засуджений у своїй скарзі посилається на порушення його права на захист.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора із запереченням проти скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, які містить касаційна скарга, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

Як убачається з матеріалів справи, наведені у вироку докази переконливо свідчать про те, що саме ОСОБА_1 умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2, від яких останній помер.

Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, експерта ОСОБА_8, даними, що містяться у висновках судово-медичних, дактилоскопічної, стаціонарної судово-психіатричної експертиз, протоколах ставок віч-на-віч, та іншими доказами по справі.

Усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, а тому суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України.

Доводи засудженого щодо порушення його права на захист колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Разом із тим, судом було допущено порушення кримінально-процесуального та кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання.

Так, при призначенні ОСОБА_1 розміру покарання було порушено вимоги ст. 375 КПК України, відповідно до якої після скасування вироку апеляційним судом при новому розгляді справи судом першої інстанції посилення призначеного засудженому покарання допускається тільки за умови, якщо попередній вирок щодо нього було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника в зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, а також коли додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

При новому розгляді справи суд, засуджуючи ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України за той самий злочин у тому самому обсязі обвинувачення, порушив вимоги ст. 375 КПК України та погіршив становище засудженого, призначивши йому більш суворе за розміром покарання, що є неприпустимим.

На цю помилку місцевого суду не звернув уваги й суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене судові рішення в цій частині підлягають зміні з пом'якшенням ОСОБА_1 призначеного покарання за ч. 2 ст. 121 КК України.

Крім того, колегія суддів, враховуючи дані про особу засудженого, зокрема, його стан здоров'я, наявність на утриманні батьків похилого віку, які до того ж страждають на ряд тяжких хвороб і потребують стороннього догляду, вважає за можливе пом'якшити призначене ОСОБА_1 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 жовтня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Пом'якшити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України покарання до 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11 листопада 2007 року та остаточно визначити ОСОБА_1 до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.