5-3903км12 Про керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило наїзд на пішохода та заподіяння йому тілесних ушкоджень від яких настала смерть останнього - 16.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Обухівського районного суду Київської області від 27 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2012 року.

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю три роки та покладено обов'язки, передбачені пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2012 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 липня 2005 року близько 7-ї години ранку, керуючи технічно справним автомобілем «Ford Transit», який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_2, не маючи документів на право керування цим транспортним засобом та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.1.б), 2.3.б), 2.9.а),б), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , заснув за кермом, внаслідок чого виїхав на смугу сповільнення, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, спричинивши йому тілесні ушкодження від яких настала смерть останнього.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку та ухвали і направлення справи на новий судовий розгляд, з підстав передбачених ч. 1 ст. 398 КПК України. За твердженням прокурора, місцевий суд не дотримав вимоги ст. 334, 335 КПК України, неправильно застосував ст. 75 КК України, у зв'язку з чим призначив ОСОБА_1 явно несправедливе внаслідок м'якості покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Насамперед наголошує, що судом належно не враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки; залишено поза увагою ухиляння засудженого від слідства впродовж шести років. Зазначені порушення судом апеляційної інстанції не усунуто, отже ухвалене рішення не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за обставин викладених у вироку, та кваліфікація його дій за ч.2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Як випливає з положень ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Таке рішення має бути належним чином мотивоване.

Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся у вчиненому злочині та сприяв його розкриттю.

Однак при цьому суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, кількість порушених засудженим пунктів Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) та необоротність наслідків винного діяння - смерть людини. Водночас поза увагою залишено те, що злочин було вчинено в стані алкогольного сп'яніння. Окрім того, в оцінці даних про особу ОСОБА_1 суд не зважив, що останній в період з грудня 2005 року до 20 жовтеня 2011 року ухилявся від слідства, у зв'язку з чим перебував у розшуку ( а.с. 77, 87, 95, 97, 100., 105-107, 109, 111-116 ). Отже висновок суду стосовно щирого розкаяння ОСОБА_1 та сприяння ним розкриттю злочину є сумнівним.

Переконливих аргументів щодо можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням, суд у вироку не навів.

З огляду на все це, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованим, а відтак кримінальний закон - ст. 75 КК України застосовано неправильно. Тому обраний ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК України захід примусу убачається таким, що суперечить визначеним у статях 50, 65 КК України меті та загальним засадам призначення покарання, про що слушно наголошується прокурором у касаційній скарзі.

Наведені порушення закону не усунуто судом апеляційної інстанції, яким вирок переглядався, згідно зі ст. 365 КПК України, у межах апеляції прокурора.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_1 не можуть бути залишені в силі, та відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, розглянути кримінальну справу з дотриманням положень глав 24-28 КПК України (1001-05) та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Якщо за наслідками нового розгляду суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому злочині за тих самих обставинах і даних про особу винного, то звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід вважати неправильним, а призначене із застосуванням указаної норми кримінального закону покарання - м'яким.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Обухівського районного суд Київської області від 27 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, і направити справу на новий судовий розгляд.