5-4014км12 Про незаконну приватизацію квартири, скоєну із зловживанням владою та службовим підробленням довідок для приватизації - 16.10.2012 Прийняття

розглянула 16 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за касаційними скаргами останніх на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Кримі від 9 грудня 2011 року та на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2012 року.

Вказаним вироком засуджено:

ОСОБА_1, 1963 р. н., не судимого, громадянина України,

за ч. 2 ст. 364 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на 3 роки;

за ч. 1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, на 2 роки;

за ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, на 2 роки;

на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, на 3 роки із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування основного покарання з випробовуванням протягом трирічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

ОСОБА_2, 1975 р. н., не судимого, громадянина України,

за ч. 2 ст. 364 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на 3 роки;

за ч. 1 ст. 233 КК України на 3 роки позбавлення волі;

на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, на 3 роки із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування основного покарання з випробовуванням протягом трирічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджений ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 190 та ч. 1 ст. 209 КК України щодо якого судові рішення не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2012 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_1, будучи службовою особою - начальником комунального підприємства «Жилпобудсервіс Дубки», розташованого на вулиці Спеціалістів, 2 «а» у с. Дубки Сімферопольського району АР Крим, 1 липня 2010 року у своєму робочому кабінеті наказав, а бухгалтер ОСОБА_4 внесла у дві довідки про склад сім'ї ОСОБА_5 неправдиві відомості про те, що останній проживає та зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 один, в той час як разом з ним мешкали та були зареєстровані його діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Підписавши та посвідчивши печаткою ці довідки, на підставі яких вказана квартира підлягала одноособовій приватизації, ОСОБА_1, усвідомлюючи в яких цілях вони будуть використані, видав їх ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності.

ОСОБА_2, будучи службовою особою - в. о. Перовського сільського голови, 1 липня 2010 року у своєму робочому кабінеті на вул. Шкільній, 7 у с. Перово Сімферопольського району АР Крим, прийняв до розгляду заяву ОСОБА_8 від імені ОСОБА_5 про передачу у приватну власність вищезазначеної квартири та будучи обізнаним, що в ній зареєстровані й проживають ще й діти останнього, яким це житло належить на праві власності згідно свідоцтва від 18.12.2000 р., без згоди останніх видав заявникові довідку із завідомо неправдивими відомостями про одноособове проживання ОСОБА_5 в квартирі.

Він же підписав та видав органу приватизації житлового фонду розпорядження № 372 від 01.07.2010 року на підставі якого вказана квартира була передана у власність ОСОБА_5, видав йому свідоцтво про право приватної власності на житло САВ № 748578 від 01.07.2010 року, на підставі якого квартира була спочатку зареєстрована на ім'я останнього у бюро технічної інвентаризації, а 06.07.2010 р. - продана.

Вищезазначеними діями потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 завдано істотної матеріальної шкоди в розмірі 190'133 грн.

У касаційних скаргах засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність слідства, неправильне застосування кримінального закону, просять скасувати вказані судові рішення, а справу закрити через відсутність в їх діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою скаргу, думку прокурора про залишення без зміни оскаржених рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, не підлягають.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364, чч. 1, 2 ст. 366 КК України та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 233 КК України відповідає встановленим фактичним обставинам і є правильною.

Доводи засуджених про відсутність складу злочинів у їх діях є необґрунтованими, а висновки суду в цій частині є правильними і ґрунтуються на доказах, перевірених у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Ці висновки відповідають наведеним у вироку показанням потерпілої ОСОБА_6 про те, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 18.12. 2000 р. вищезазначена квартира належала на праві спільної часткової власності їй, брату та їх батьку, але наприкінці 2010 року від мешканців села вона дізналась, що останній повторно приватизував квартиру лише на себе та продав її; показанням свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, зокрема про обізнаність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про приватизацію вищевказаної квартири у 2000 році засудженим та його дітьми; даним протоколів обшуку від 31.01.2011 р., виїмки, огляду господарських книг за 2001-2010 роки та висновку експерта № 1083 від 18.04.2011 року (т. 2 а. с. 109-110; т. 3 а. с. 10-11, 34-36; т. 4 а. с. 66-75).

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не є суб'єктом службового злочину необґрунтовані, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до контракту та додатків до нього засуджений обіймав в комунальному підприємстві посаду, пов'язану із здійсненням організаційно-розпорядчих й адміністративно-господарських функцій.

Отже, ОСОБА_1 обґрунтовано, у відповідності до Примітки 1 до ст. 364 КК України, визнаний судом службовою особою.

Аналогічні за змістом апеляції засуджених розглядав й апеляційний суд, який правильно визнав їх безпідставними, зазначивши в ухвалі, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, докладні мотиви прийнятого рішення.

Покарання призначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з дотриманням загальних засад, передбачених ст. ст. 65 КК України, воно відповідає тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених і є справедливим.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 9 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційні скарги останніх - без задоволення.