Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Романець Л.А.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою та доповненнями до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово

судимого, останнього разу - вироком Прилуцького

міськрайонного суду Чернігівської області

12 січня 2005 року за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 156, із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 8 років, звільненого 12 серпня 2010 року умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 5 днів,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 187 КК України - на строк 5 років; за ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК України - на строк 15 років; за ч. 3 ст. 153 КК України - на строк 12 років; а також за пунктами 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 січня 2005 року та остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілих: ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 700 грн; ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 3000 грн і 40 000 грн; ОСОБА_4 - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 000 грн, моральної шкоди - 100000 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання на підставі ст. 71 КК України змінено та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 11 місяців 5 днів за вироком від 12 січня 2005 року більш суворим у вигляді довічного позбавлення волі.

Вирок суду в частині розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди скасовано і в задоволенні цивільного позову в цій частині відмовлено.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів за таких обставин.

07 лютого 2011 року приблизно о 20:15 ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за магазином зупиночного комплексу, розташованого поблизу школи № 13 по вул. Шмідта в м. Прилуках Чернігівської області, напав на громадянку ОСОБА_2 і погрожуючи їй ножем та застосовуючи насильство небезпечне для її життя і здоров'я, заволодів майном на суму 645,15 грн.

Крім того, ОСОБА_1 приблизно в середині квітня 2011 року незаконно придбав - знайшов на смітнику в с. Богданівці Прилуцького району Чернігівської області - 93 патрони, які є боєприпасами та які ОСОБА_1, не маючи передбаченого законом дозволу, зберігав за місцем свого проживання АДРЕСА_1, де ці патрони 26 квітня 2011 року приблизно о 08:00 вилучили працівники міліції.

21 квітня 2011 року приблизно о 18:45 ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння маючи намір вступити у статеві зносини з ОСОБА_5 всупереч її волі завів в безлюдне місце, де на узбіччі ґрунтової дороги неподалік від ями для зберігання силосу ТОВ «Богданівське» біля с. Богданівки повалив потерпілу на землю і ударив цеглиною її по голові, чим завдав фізичного болю потерпілій, після чого примусив її зняти з себе одяг і намагався повторно здійснити з останньою насильницький статевий акт, але не зміг довести свого злочинного наміру до кінця з причин, що не залежали від його волі.

ОСОБА_5 почала кричати та звати на допомогу, тому ОСОБА_1 з метою умисного протиправного заподіяння смерті потерпілу тричі ударив цеглиною по голові й почав душити її мотузкою, яку знайшов біля силосної ями.

Коли ОСОБА_5 перестала кричати, але залишалася живою, ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на умисне вбивство потерпілої, бажаючи своїми діями завдати особливих фізичних страждань і розуміючи, що остання зазнає нестерпного болю внаслідок його дій, за допомогою дерев'яного кілка здійснив із ОСОБА_5 насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, чим заподіяв їй тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Оскільки потерпіла ще подавала ознаки життя, то ОСОБА_1 з метою доведення до кінця свого умислу на заподіяння смерті ОСОБА_5 знову за допомогою мотузки душив потерпілу, а потім втік з місця вчинення злочину, оскільки був помічений сторонньою особою. Потерпіла ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події від травматичного шоку, який виник внаслідок усіх отриманих нею тілесних ушкоджень у комплексі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту й неправильність досудового та судового слідства, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати судові рішення, постановлені щодо нього і направити справу на новий судовий розгляд або нове розслідування, або пом'якшити йому покарання та зменшити суму коштів, стягнених на користь потерпілих. Засуджений вказує, що він злочинів, за які його засуджено, не вчиняв, а його обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, отриманих незаконним шляхом, оскільки працівники міліції до нього застосовували недозволені методи слідства. Засуджений зазначає, що призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі є надмірно суворим. Посилається на порушення закону при розв'язанні цивільних позовів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Як убачається з матеріалів справи, судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, винність засудженого обґрунтовується показаннями потерпілих у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також допитаними в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Ці показання потерпілих та свідків суд обґрунтовано взяв до уваги, оскільки вони є послідовними, узгоджуються з іншими доказами у справі, наведеними у вироку, зокрема з протоколами огляду місця події, протоколом відтворення обстановки й обставин події, висновками судово-медичних експертиз, а також протоколами явки з повинною та показаннями ОСОБА_1, які він давав на досудовому слідстві і підтвердив у судовому засіданні, та в яких визнав свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні у повному обсязі.

Проаналізувавши всі досліджені у справі докази в їх сукупності, та давши належну їм оцінку суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 263, частинами 1, 3 ст. 15 - ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, пунктами 4, 10 ч. 2 ст. 115 КК України.

Не підтверджуються матеріалами справи й доводи засудженого про застосування до нього недозволених методів слідства, оскільки в ході досудового слідства та в суді він визнавав себе винним і жодних скарг з цього приводу не подавав.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував тяжкість вчинених ним злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого (раніше судимий, вчинив особливо тяжкі злочини в період невідбутого покарання за попереднім вироком) і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі, належним чином умотивувавши своє рішення.

При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілих суд виходив із характеру та обсягу заподіяних потерпілим фізичних і моральних страждань, а також із конкретних обставин справи. З дотриманням вимог ст. 328 КПК України і статей 23, 1166, 1167 ЦК України суд прийняв обґрунтоване рішення щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди і належним чином умотивував вирок у цій частині.

Що стосується наведених у скарзі доводів щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, однобічності та неповноти судового слідства, неправильної оцінки доказів, то зазначені обставини були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який дав їм належну оцінку і не знайшов підстав для задоволення апеляції засудженого, зазначивши в ухвалі докладні мотиви свого рішення, з якими погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.