Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 08 лютого 2012 року.

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мукачевого Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, судимого вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 03 липня 2009 року за ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК,

засуджено за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді обмеження волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 71 КК (з урахуванням правил складання покарань згідно зі ст. 72 КК) за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 січня 2011 року у вечірній час у стані алкогольного сп'яніння у приміщенні більярдного клубу «Піраміда», розташованого по вул. Галицькій, 19а у в. Бучачі, безпричинно й образливо чіплявся до присутніх, викрикував у їх бік нецензурні слова і погрожував фізичною розправою, заважав відвідувачам клубу грати в більярд, не реагуючи на їх неодноразові зауваження, а потім без жодних спонукань чи причин, демонструючи зневагу до загальноприйнятих норм моралі й до оточуючих, проявляючи винятковий цинізм, оголив перед присутніми свої статеві органи. В результаті таких протиправних дій ОСОБА_1 тимчасово було припинено роботу більярдного клубу.

У касаційній скарзі засудженого (з урахуванням доповнень до скарги) висловлено прохання скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і направити справу на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги засуджений указує, що його винуватість у вчиненні злочину не доведено, а фактичні обставини, встановлені у вироку суду, не відповідають дійсності, їх не було належно проаналізовано. Він вважає, що у його діях відсутній склад злочину, наявні лише ознаки дрібного хуліганства. Крім того, на думку засудженого, призначене йому покарання не відповідає вчиненому та його особі внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив з дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства. Докладні мотиви щодо оцінки доказів із дотриманням вимог ст. 334 КПК наведено у вироку.

Зокрема, суд обґрунтовано поклав в основу вироку: сукупність послідовних показань свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які були очевидцями події та підтвердили факт вчинення засудженим хуліганських дій за обставин, викладених у вироку місцевого суду, зокрема публічне оголення ним перед присутніми у клубі особами своїх статевих органів.

Установлені місцевим судом у вироку і доведені дослідженими у судовому засіданні доказами обставини свідчать про вчинення ОСОБА_1 не адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КпАП (дрібне хуліганство), а злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК (хуліганство).

Ці доводи, а також доводи про необ'єктивність судового розгляду, порушення процесуального і матеріального права, неналежну оцінку доказів обвинувачення та захисту, аналогічні зазначеним у касаційних скаргах, ретельно перевірив апеляційний суд і, на їх спростування, з дотриманням вимог ст. 377 КПК в своїй ухвалі навів відповідні аргументи.

Що стосується доводів засудженого про суворість призначеного йому покарання, то, на думку колегії суддів, вони безпідставні.

З матеріалів справи і вироку убачається, що покарання ОСОБА_1 призначене з дотриманням вимог статей 65, 71 КК, відповідає вчиненому та його особі. Воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, порушень вимог кримінального і кримінально-процесуального законів, які би тягли за собою скасування судових рішень у справі за наведених у касаційних скаргах доводів, колегія суддів не вбачає.

Тому касаційну скаргу засудженого не може бути задоволено.

Керуючись статтями 395, 396 КПК, колегія суддів

Вирок Бучацького районного суду Тернопільської області від 08 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 08 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.