Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-суддіЗубара В.В., суддів Матієк Т.В., Широян Т.А., за участю прокурора Голюги В.О., потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника потерпілого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8, засудженого ОСОБА_9,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_7 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2011 року щодо ОСОБА_9

Цим вироком

ОСОБА_9, 27 лютого 197 року народження, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_5 57 991, 43 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн - моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2011 року вирок залишено без зміни.

Як установив суд, 28 грудня 2010 року о 14:45 ОСОБА_9, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-210934» та рухаючись по автодорозі Київ-Прилуки за складних дорожніх умов порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , у результаті чого в умовах ожеледиці втратив керованість автомобілем, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автобусом марки «БАЗ-А079» під керуванням ОСОБА_10 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ВАЗ ОСОБА_11 та ОСОБА_12 загинули на місці.

У касаційній скарзі представник потерпілого порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на нове розслідування внаслідок неповноти з'ясування даних про особу винного, які мають значення для призначення засудженому покарання. Зазначає, що призначене ОСОБА_9 покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України є надто м'яким.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого ОСОБА_5 та представника потерпілого ОСОБА_7 на підтримання скарги, потерпілої ОСОБА_6, яка заперечувала проти задоволення скарги, засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8, які просили судові рішення залишити без зміни, прокурора Голюги В.О., яка заперечувала проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга представника потерпілого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Твердження представника потерпілого про м'якість призначеного засудженому покарання є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому ОСОБА_9 покарання суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону. Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженого, який є особою раніше не судимою, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем реєстрації та колишнього проживання характеризується позитивно.

Обставинами, що пом'якшують покарання засудженому, є щире каяття, критичне ставлення до скоєного, часткове добровільне відшкодування матеріальних збитків. Крім того, суд урахував те, що даний злочин скоєно з необережності, у складних дорожніх умовах, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди засуджений втратив найрідніших людей - брата і маму, для уникнення конфлікту в сім'ї якої і погодився на цю поїздку. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.

З урахуванням сукупності зазначених обставин, виходячи з принципу індивідуалізації покарання суд прийняв обґрунтоване рішення про можливість звільнення ОСОБА_9 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням та встановленням максимального іспитового строку, передбаченого ст. 75 КК України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність вироку суду першої інстанції, навівши в ухвалі відповідно до вимог ст. 377 КПК України докладні мотиви прийнятого рішення.

Твердження у касаційній скарзі про неврахування судом при призначенні покарання обставини, що обтяжує покарання, - наявність тяжких наслідків, завданих злочином, суперечить вимогам ст. 67 КК України, оскільки тяжкі наслідки у виді загибелі двох людей є кваліфікуючою ознакою даного злочину.

Посилання у касаційній скарзі представника потерпілого на те, що гроші у сумі 8000 грн були перераховані засудженим не у якості відшкодування шкоди, а за оформлення спадщини, суперечать поясненням, які надавав ОСОБА_9 під час судового засідання (а.с. 307).

Так само безпідставним є і твердження скаржника про те, що надані засудженим характеристики з місця проживання не відповідають дійсності, оскільки не встановлено фактичне місце проживання ОСОБА_9

Як убачається з матеріалів справи та доданих засудженим під час засідання суду касаційної інстанції характеристик, останній постійно проживає у м. Києві, за місцем проживання та в органах, які здійснюють контроль за поведінкою засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням, характеризується позитивно.

Твердження представника потерпілого про наявність у ОСОБА_9 судимості спростовується довідкою СУГУ МВС України в Київській області про відсутність даних про притягнення його до кримінальної відповідальності (а.с. 187).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання.

Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягли за собою скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування, як про це порушується питання у касаційній скарзі, чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому касаційна скарга представника потерпілого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2011 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.