Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-суддіЗубара В.В., суддів Матієк Т.В., Широян Т.А., за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням, керуванням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном 1 рік та з покладенням на неї обов'язків, визначених у пунктах 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку цей вирок не переглядався.

Як установив суд, ОСОБА_5, обіймаючи посаду бухгалтера - казначея ОСББ «Салют» та будучи посадовою і матеріально відповідальною особою, у період часу з грудня 2009 року по січень 2011 року умисно з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнила кошти ОСББ «Салют» на загальну суму 7696,07 грн, які витратила на власні потреби.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд внаслідок неправильного застосування кримінального закону, а саме необґрунтованості звільнення засудженої від відбування як основного, так і додаткового покарання, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину через його м'якість, а також невірного визначення органу, на який покладено контроль за поведінкою засудженої.

На касаційну скаргу надійшло заперечення від засудженої ОСОБА_5, у якому вона посилається на те, що фактично не звільнена від відбування додаткового покарання, а тому просить залишити вирок без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав скаргу частково, просив змінити вирок в частині визначення органу, який здійснює контроль за поведінкою засуджених, а в решті цей вирок залишити без зміни, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та кваліфікація її дій у касаційному порядку не оскаржуються. Відповідно до вимог ст. 395 КПК України вони в касаційному порядку не переглядаються. При розгляді доводів касаційної скарги на підставі ст. 398 КПК України колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Твердження прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_5 від відбування додаткового покарання, що потягло за собою неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину внаслідок м'якості, не ґрунтується на матеріалах справи.

При призначенні засудженій покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_5, яка раніше не судима, характеризується виключно позитивно, збитки, завдані злочином, відшкодовано. Обставиною, що пом'якшує покарання, є щира каяття засудженої.

З урахуванням сукупності зазначених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, обліком, зберіганням, керуванням та розпорядженням матеріальними цінностями, та прийняв рішення про можливість виправлення засудженої без реального відбування нею покарання у виді обмеження волі на підставі ст. 75 КК України.

Що ж стосується додаткового покарання, то як свідчить повідомлення кримінально - виконавчої інспекції Центрально - Міського району м. Горлівки Донецької області вирок суду в частині позбавлення ОСОБА_5 права обіймати зазначені вище посади на строк 1 рік прийнята до виконання (а.с. 136). Таким чином, колегія суддів встановила, що засуджена відбуває додаткове покарання реально, а тому скарга прокурора в цій частині є безпідставною.

Посилання у касаційній скарзі прокурора на невірне визначення органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженої, звільненої від відбування покарання з випробуванням, не є таким істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону або неправильним застосуванням кримінального закону, яке вплинуло на правильність постановленого у справі судового рішення і яке було би підставою, передбаченою ст. 398 КПК України, для зміни чи скасування рішення суду, а тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 листопада 2011 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.