Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Міщенка С.М., суддів Крещенка А.М., Животова Г.О.,за участю прокурора Таргонія О.В.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 16 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2012 року, та заступника прокурора Миколаївської області на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2012 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не має

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції статті від 05.04.2001 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 роки та з конфіскацією Ѕ частини належного йому на праві власності майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_6 - 2396, 91 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів по справі.

Цим вироком також визнана винною та засуджена за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 368 КК України (в редакції статті від 05.04.2001 року) та ч.1 ст. 190 КК України ОСОБА_7, рішення щодо якої у касаційному порядку не оспорюються.

Апеляційний суд Миколаївської області ухвалою від 27 квітня 2012 року вказаний вирок щодо засуджених залишив без зміни, виключивши з його мотивувальної частини посилання суду на невизнання вини засудженим ОСОБА_5 та на відсутність каяття у вчиненому злочині.

ОСОБА_5, за обставин викладених у вироку, визнаний винним у тому, що працюючи суддею Теплодарського міського суду Одеської області та будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, у серпні - жовтні 2010 року вимагав та отримав при пособництві ОСОБА_7 від ОСОБА_6 за призначення останньому покарання не пов'язаного з позбавленням волі хабар загальною сумою 5500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на день їх отримання становило 43 500 грн.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону - ст. 54 КК України, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону - ст. 377 КПК України та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_5, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення та закрити щодо нього кримінальну справу. При цьому посилається на істотні порушення судами вимог кримінально-процесуального закону які, на його думку, привели до постановлення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги прокурора та просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 368 КК України одержання хабара вважається закінченим з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України в мотивувальній частині обвинувального вироку викладається весь обсяг обвинувачення визнаного судом доведеним, а також наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного. При цьому суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів. Висновки суду щодо оцінки доказів слід викласти у вироку в точних та категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

При розгляді даної кримінальної справи суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону та належним чином не спростував доводів ОСОБА_5, який з самого початку досудового слідства і під час судового розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції вини в одержанні хабара від ОСОБА_8 за посередництва ОСОБА_7 не визнав. При цьому він пояснив, що докази, які нібито підтверджують його вину, підроблені. Розмов і вимог на одержання хабара від ОСОБА_8 ні з ким не вів. Знайдені у його квартирі 200 доларів США, начебто передані йому ОСОБА_7 як частину хабара від ОСОБА_8, його сім'ї не належать і як вони з'явилися у квартирі - пояснити не може. Виявлення та вилучення цих коштів відбулося працівниками правоохоронних органів без участі понятих.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що знайдені працівниками правоохоронних органів 200 доларів США їх сім'ї не належать. Під час їх виявлення поняті знаходилися на кухні, а вона, на прохання працівників правоохоронних органів, відлучалася за лампою освітлення для обшуку комори.

Свідок ОСОБА_10, яка була присутньою при обшуку квартири, стверджувала, що працівники правоохоронних органів вилучили із комори 200 доларів США без участі понятих.

Ці ж пояснення вона підтвердила і в судовому засіданні апеляційного суду уточнивши, що під час вилучення 200 доларів США поняті знаходилися із слідчим на кухні і переписували грошові кошти, видані ОСОБА_5

В основу обвинувального вироку судом серед інших доказів покладені показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які проводили обшук у квартирі та показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були присутніми при обшуку квартири в якості понятих.

Разом з тим, із загальних показань цих свідків як на досудовому слідстві так і в судах першої та апеляційної інстанцій, неможливо зробити однозначного висновку про те, хто ж був присутнім під час обшуку комори і виявлення у ній 200 доларів США, хто саме із працівників правоохоронних органів, у якому місці комори і за яких обставин знайшов ці долари, оскільки ці їх показання не конкретні і частково знаходяться у протиріччях за висвітленими кожним із свідків обставин, які мали місце при обшуку і виявленні 200 доларів США.

Ці докази не були досліджені належним чином і оцінки у їх сукупності по справі не отримали, що істотно вплинуло на об'єктивність та правильність прийнятого судом рішення,

Згідно зі ст. 377 КПК України у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення, і, якщо апеляція залишається без задоволення, зазначити підстави, через які її визнано необґрунтованою, а доводи апелянта безпідставними.

Як убачається зі справи, прокурор у своїй апеляції, яка за змістом аналогічна касаційній скарзі прокурора, порушував питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_5 і постановлення свого вироку, яким призначити більш суворе покарання та застосувати ст. 54 КК України, позбавивши кваліфікаційного класу судді, засуджений та його захисник в апеляціях, які за змістом аналогічні касаційним скаргам, порушували питання про скасування вироку і закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_5 через істотні порушення кримінально-процесуального закону, які привели до постановлення незаконного вироку. На обґрунтування своїх вимог вони наводили відповідні доводи з посиланням на матеріали справи.

Залишаючи апеляції без задоволення апеляційний суд, в порушення вимог ст. 377 КПК України, не перевіривши належним чином усі наведені у них доводи, окрім доводів прокурора про неправильне незастосування судом до засудженого положень ст. 54 КК України, зазначені порушення закону не усунув та не дав вичерпної відповіді з наведенням мотивів, з яких визнав доводи апеляцій необґрунтованими.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_5 не можна визнати обґрунтованими та законними, а тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

У зв'язку з тим, що обвинувачення пред'явлене ОСОБА_5 пов'язане з обвинуваченням, пред'явленим засудженій за цим вироком ОСОБА_7 то, у відповідності до вимог ст. 395 КПК України, підлягають скасуванню зазначені судові рішення і щодо ОСОБА_7

При новому судовому розгляді необхідно перевірити пред'явлене ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обвинувачення та постановити судове рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Якщо при новому розгляді кримінальної справи суд, за встановлених обставин, дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненому злочині, то призначене йому основне покарання слід вважати мўяким, про що обґрунтовано зазначено у касаційній скарзі прокурора.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 та касаційну скаргу прокурора - задовольнити частково.

Вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 12 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_7 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.