5-4710к12 Про повторне, незаконне, без мети збуту, придбання наркотичного засобу - 16.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2012 року.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 7 липня 2009 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, 15 грудня 2010 року постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 грудня 2010 року звільненого від відбування покарання умовно-достроково на строк 7 місяців 13 днів засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов'язки, передбачені пунктами 2-4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 337 грн 68 коп. за проведені експертні дослідження.

Вирішено питання про речові докази.

Цим вироком ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 23 грудня 2011 року, приблизно о 13-ій годині у місті Ірпіні Київської області у невстановленої особи повторно незаконно без мети збуту придбав за 1500 грн наркотичний засіб - опій ацетильований, масою 4, 025 г, зберігав його при собі та перевіз громадським транспортом до міста Києва. У цей самий день, приблизно о 16-ій годині в під'їзді будинку № 6 по вулиці Сабурова, 6 ОСОБА_2 затримали працівникам міліції та вилучили в нього зазначений наркотичний засіб.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вирок місцевого суду, в частині призначення засудженому покарання, скасовано Апеляційним судом м. Києва, яким постановлено свій вирок від 30 липня 2012 року. Цим вироком ОСОБА_2 призначено покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Змінено запобіжний захід на взяття під варту, зараховано в строк відбування покарання час тримання в ІТТ з 26 по 28 грудня 2011 року та вирішено повернути засудженому заставу в сумі 8 500 грн. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі, як випливає з її змісту, захисник ОСОБА_1 порушує питання про зміну вироку апеляційного суду через надмірну суворість призначеного засудженому покарання. Вважає, що апеляційною інстанцією неправомірно враховано дані про притягнення ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності, водночас залишено поза увагою ряд пом'якшуючих покарання обставин та вчинення ним злочину з причин наркозалежності. Тому просить застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, як це визначив місцевий суд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого і захисника на підтримання касаційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував обґрунтованість касаційних вимог та просив вирок апеляційного суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає на таких підставах.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 309 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов'язковому врахуванню. Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Як випливає зі змісту вироку, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності пом'якшуючих обставин, а саме визнання засудженим своєї провини, вживання ним заходів до усунення причин з яких вчинено діяння (звернення до лікувального закладу), працевлаштування. Також зважив суд на характеристики з місця роботи та проживання. З огляду на це та відсутність обставин зворотного змісту, призначене ОСОБА_2 покарання є ближчим до мінімальних меж санкції кримінального закону.

Отже доводи захисника у касаційній скарзі щодо порушень апеляційною інстанцією вимог статей 66, 67 КК України є неспроможними.

Разом із тим, апеляційний суд поряд із ступенем тяжкості вчиненого злочину, прийняв до уваги інші наявні в матеріалах справа дані (а.с. 114-116, 118, 156-162), що негативно характеризують особу ОСОБА_2, який раніше неодноразово порушував законодавство, у тому числі у сфері обігу наркотичних засобів, належних висновків не зробив і на шлях виправлення не став. Тому, в аспекті наведених даних і визначеної у ст. 50 КК України мети покарання, висновок суду апеляційної інстанції про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а звідси й неправильне застосування місцевим судом ст. 75 КК України, є обґрунтованим.

Таким чином, апеляційним судом вимоги статей 50, 65 КК України дотримано, призначене ОСОБА_2 покарання відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, є необхідним для виправлення винного та попередження вчинення нових злочинів. Переконливих доводів щодо явної несправедливості цього покарання внаслідок суворості, в касаційній скарзі не міститься.

Істотних порушень процесуально-кримінального, які перешкодили або могли перешкодити постановити апеляційному суду законне та обґрунтоване рішення, не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.