Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-суддіЗубара В.В., суддів Матієк Т.В., Широян Т.А., за участю прокурора Голюги В.О., захисника ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_6

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 26 липня 2011 року вирок залишено без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_6 24 листопада 2010 року приблизно о 09:00 в аудиторії технічного коледжу Луцького національного технічного університету, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, використовуючи заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень предмет - ніж, який знайшов неподалік коледжу, незважаючи на присутність у кабінеті викладача та студентів, завдав потерпілому ОСОБА_7 один удар ножем у шию. Після цього ОСОБА_6 залишив ніж у тілі потерпілого та втік. У результаті зазначених дій потерпілому ОСОБА_7 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону. Зазначає, що дії ОСОБА_6 судом кваліфіковано невірно, оскільки в його діях наявні ознаки закінченого замаху на вбивство потерпілого із хуліганських мотивів. Крім того, прокурор посилається на м'якість призначеного засудженому покарання та невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням вимог ст. 377 КПК України, захисника, який заперечував проти задоволення скарги, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Встановлені судом фактичні обставини справи та доведеність винуватості ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 398 КПК України перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом.

Твердження прокурора про невірну кваліфікацію дій засудженого та наявність у нього умислу на вбивство потерпілого з хуліганських мотивів, аналогічні доводам його апеляції, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та визнані безпідставними, про що в ухвалі з дотриманням вимог ст. 377 КПК України наведено докладні мотиви прийнятого рішення.

Свій висновок про відсутність у ОСОБА_6 умислу на вбивство потерпілого суд обгрунтував показаннями підсудного стосовно того, що він не бажав смерті потерпілого, а лише хотів налякати його з метою припинення кепкування з нього з боку потерпілого ОСОБА_7 Ці показання узгоджується з показаннями свідків та потерпілого, які підтвердили, що серйозних конфліктів між засудженим та потерпілим не було, момент удару ніхто зі свідків не бачив, а тому ОСОБА_6 мав реальну можливість нанести ОСОБА_7 декілька ударів ножем у будь-яку частину тіла, однак цього не зробив, а залишив ніж у рані з метою запобігти значній крововтраті. Крім того, згідно висновків судово - медичної експертизи та показань у судовому засіданні експертів у потерпілого жодних життєво важливих органів ушкоджено не було, а тому його життя не залежало від вчасного надання медичної допомоги.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 підтвердили обставини порушення засудженим громадського порядку, що привело до зриву практичного заняття у групі та неможливості продовжувати заняття в аудиторії. Наявність у діях ОСОБА_6 саме хуліганського мотиву у касаційній скарзі прокурором не заперечується.

Оскільки ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не було встановлено умислу засудженого на вчинення вбивства, то суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Посилання у касаційній скарзі на те, що ОСОБА_6 мав умисел на вбивство потерпілого, оскільки хотів вдарити його ножем у плече, а удар прийшовся останньому у шию, хоча він мав можливість заподіяти ножове поранення ноги, стегна чи будь-якої іншої частини тулубу потерпілого, а також твердження прокурора про те, що засуджений після вчинення злочину інсценував самогубство, оскільки вважав, що він вбив потерпілого, і така поведінка засудженого свідчить про його умисел на вбивство потерпілого, є припущеннями прокурора, які не підтверджуються доказами у справі.

Інших доводів на підтвердження своєї позиції щодо неправильної кваліфікації дій засудженого прокурор у касаційній скарзі не навів.

Тому доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону є безпідставними.

Покарання ОСОБА_6 призначено із дотриманням вимог статей 50, 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону, які були би підставою для скасування чи зміни судового рішення не встановлено, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.