Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Дембовського С.Г., Чуйко О.Г.,за участю прокурора Шевченко О.О.розглянула в судовому засіданні 11 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 3 січня 2012 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, а на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6 30 000 грн., потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 60 000 грн. кожному.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 3 січня 2012 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він, не маючи права керування транспортними засобами та достатніх навиків для цього, 3 листопада 2010 року о 19 год., керуючи автомобілем «Chevrolet Lacetti», належним його батьку ОСОБА_9 рухаючись зі швидкістю 82 км/год. по проспекту Карпова у м. Маріуполі, порушив вимоги п.п. 2.1.а, 2.1. б, 12.1, 12.4, 12.9.б Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем МАЗ 555102 223 із причепом під керуванням ОСОБА_10 Внаслідок ДТП пасажири автомобіля «Chevrolet Lacetti» ОСОБА_6,, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_11 і ОСОБА_12 померли на місці пригоди.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Посилається на безпідставне, на його думку, звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даної справи апеляційним судом залишились не виконаними.

В апеляції прокурора ставилось питання про скасування вироку у зв'язку з безпідставним звільненням ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням. На обґрунтування своїх доводів прокурор посилався на те, що суд не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його зухвалість та небезпеку, а також думку потерпілих, які просили суд суворо покарати засудженого. Суд залишив поза увагою те, що ОСОБА_5 одразу ж поставив себе та своїх пасажирів у небезпечне становище, оскільки сів за кермо автомобіля, не досягнувши віку, з якого законом дозволяється керувати транспортними засобами, не маючи права керування та достатніх навиків для цього. Моральну шкоду у загальній сумі 90 000 грн. засудженим не відшкодовано.

На думку прокурора, зазначені у вироку обставини могли бути визнані судом такими, що істотно знижують тяжкість вчиненого злочину, та бути підставою для призначення ОСОБА_5 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 3 ст. 286 КК України. Однак оскільки ОСОБА_5 фактично залишився безкарним за вчинення злочину, внаслідок якого позбавлено життя двох осіб, тому, виходячи з конкретних обставин справи, обране ОСОБА_5 покарання із звільненням від його відбування з випробуванням є необґрунтованим.

Матеріалами справи з'ясовано, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляцій суті всіх зазначених апелянтом доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив, відповіді на усі доводи не дав і свого рішення про залишення без зміни рішення суду першої інстанції належним чином не мотивував.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст. 377 КПК України, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого мають бути усунені зазначені вище недоліки.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 3 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.