Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Франтовської Т.І., Суржка А.В.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 6 грудня 2011 року.

Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму 4250 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Також вироком суду вирішені питання щодо заявлених по справі цивільних позовів.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 6 грудня 2011 року вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2011 року змінено.

В мотивувальній частині вироку уточнено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, вказавши, що в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру «GEELY» ОСОБА_2, а також пасажиру автомобіля «ІЖ Комбі 21251» ОСОБА_3 були спричинені, згідно висновку судово-медичної експертизи, середньої тяжкості тілесні ушкодження, по критерію тривалості розладу здоров'я.

В решті вирок залишено без зміни.

За обставин встановлених судом першої інстанції, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 19 червня 2010 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, в порушення вимог п. 31.4.1(а) Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , керуючи технічно несправним автомобілем «Іж Комбі 21251» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Цюрупинськ - Гола Пристань, з боку м. Гола Пристань, в направленні м. Цюрупинськ, в районі 18-го кілометру + 60 метрів зазначеної дороги, проявив неуважність і безпечність до дорожньої обстановки, що склалася, в порушення вимог п. п. 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , при виконанні повороту вліво, не уступив дорогу і скоїв зіткнення з автомобілем марки «GEELY» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, що рухався назустріч.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля «GEELY» ОСОБА_2, а також пасажиру автомобіля «ІЖ Комбі 21251» ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на нове розслідування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, а зіткнення автомобілів відбулося з вини водія ОСОБА_4, який керував автомобілем «GEELY». В складеній схемі місця ДТП положення транспортних засобів зафіксовано невірно, а тому експертні дослідження проводилися на невірно встановлених даних. Вважає, що вирок суду постановлений на неповно та однобічно досліджених доказах, а тому вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону. На зазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Щодо доводів скарги засудженого ОСОБА_1 про неповноту досудового та судового слідства, що складена схема місця ДТП, в якій зафіксовано положення транспортних засобів, не відповідає фактичним обставинам справи, то свої висновки по цьому питанню апеляційний суд мотивовано обґрунтував і спростував зазначені доводи.

Вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині підтверджується зібраними по справі доказами, які досліджувались судом. Так, суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення показання потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, які повністю узгоджуються між собою та в своїй сукупності дають повну картину розташування та рух автомобілів, як до моменту зіткнення, так і під час нього. Підстав для обмовлення засудженого вказаними особами судами першої та апеляційної інстанції не встановлено. Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними по справі доказами, у тому числі висновками судових автотехнічних експертиз, які повністю узгоджується з показання свідків і не суперечать матеріалам справи.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про непереконливість доводів засудженого щодо відсутності його вини у даній дорожньо-транспортній пригоді.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, відсутність обтяжуючих вину обставин, наявність пом'якшуючої вину обставини - скоєння злочину вперше, та обрав покарання, яке є обґрунтованим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, з яким погодився і апеляційний суд.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, що потягло однобічність і неповноту досудового і судового слідства, не встановлено.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції засудженого й правильно визнав їх необґрунтованими. Усі наведені в апеляції доводи, у тому числі й ті, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 11 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 6 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.