Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 червня 2012 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 9 квітня 2012 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України засуджену звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Апеляційним судом Кіровоградської області 21 червня 2012 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_3 покарання скасовано та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_3 визнана винною у тому, що вона 20 липня 2011 року, приблизно о 15 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в АДРЕСА_1, умисно нанесла ОСОБА_1 один удар кухонним ножем в область спини, спричинивши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

У аналогічних за своїм змістом касаційних скаргах захисник засудженої та потерпіла ставлять питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції через суворість призначеного покарання, посилаючись на його невідповідність ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої. Повідомляють, що суд першої інстанції, при призначенні покарання з достатньою повнотою врахував всі обставини справи і правильно призначив покарання із застосуванням ст. 75 КК України, яке вони вважають справедливим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України на підставі зібраних у встановленому порядку і досліджених в судовому засіданні доказів, які належно оцінені, отримали правильну юридичну оцінку. Законність цього висновку та кваліфікація дій засудженої належним чином перевірені і підтверджені судом апеляційної інстанції та у касаційному порядку не оспорюються.

Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, зазначив що покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, оскільки ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинила тяжкий злочин і не в повному обсязі відшкодувала заподіяну шкоду.

З таким висновком колегія судів погодитися не може тому, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував вимоги закону.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції виконав як ці вимоги закону, так і вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, призначив ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України та дійшов обґрунтованого висновку про можливість її виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 вчинила злочин, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, повністю визнала свою вину та щиро розкаялася у вчиненому, відшкодувала завдану шкоду, за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину.

На думку колегії суддів, наведені обставини в їх сукупності, а також позиція потерпілої, яка просила звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням і оскаржила вирок по справі, як занадто суворий, дають підстави вважати, що виправлення засудженої та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції ОСОБА_4 від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таким чином, вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_3 підлягає зміні.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 червня 2012 року щодо ОСОБА_3 змінити.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання, призначеного вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 червня 2012 року з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 в період іспитового строку без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України на постійне проживання, періодично з'являтися для реєстрації до органів кримінально-виконавчої інспекції.

Звільнити ОСОБА_3 з - під варти негайно.

В решті судові рішення залишити без зміни.