Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М. М.,суддів Слинька С. С., Наставного В. В.,за участю прокурора Казнадзея В. В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2012 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останній раз 21 жовтня 1999 року за ч. 3 ст. 215-3, ч. 1 ст. 142, ч. 3 ст. 193 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; звільненого 13 червня 2006 року після закінчення строку відбування покарання,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодноразово судимого, останнього разу - 31 березня 2005 року за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; звільненого 06 грудня 2006 року після закінчення строку відбування покарання,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 3 ст. 187 КК України - на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винними і засуджено за те, що вони 10 липня 2008 року приблизно о 23-й год. вступивши між собою у злочинну змову, направлену на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, за допомогою ключа таємно проникли до квартири АДРЕСА_1, де тимчасово проживали ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Знаходячись у вказаній квартирі, ОСОБА_5 за попередньою змовою зі ОСОБА_6 напали на ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з метою заволодіння грошима та виробами із золота. При цьому ОСОБА_5 з метою придушення волі ОСОБА_7 до опору став бити її дерев'яним предметом по різних частинах тіла, у результаті чого заподіяв легких тілесних ушкоджень, і загрожував при цьому вбивством.

У цей час ОСОБА_6 у ході боротьби з ОСОБА_8, вийшовши за межі злочинної змови та реалізовуючи раптово виниклий намір на позбавлення життя останнього з метою заволодіння його майном, завдав йому один удар ножем в ділянку серця, від якого той помер.

ОСОБА_5 разом зі ОСОБА_6 заволоділи в результаті нападу майном потерпілих на загальну суму 6500 дол. США, що становило 31 471,05 грн, і зникли з місця вчинення злочину.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок районного суду в частині обчислення строку відбуття покарання засуджених у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та правильність кваліфікації їх дій за ч. 3 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, у справі не встановлено.

Разом з тим, доводи прокурора про неправильність визначення судом початку строку відбуття покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є слушними.

Так, з матеріалів справи убачається, що засуджені 04 червня

2010 року були передані Російською Федерацією українським правоохоронним органам у порядку тимчасової видачі для притягнення їх до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів на території України.

Виходячи зі змісту ст. 458 КПК України підставою для тримання під вартою на території України осіб, тимчасово виданих в Україну, є рішення компетентного органу іноземної держави про взяття особи під варту або призначення їй покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, перебуваючи в Україні засуджені утримувались під вартою на підставі вироку Октябрьського районного суду м. Бєлгорода Бєлгородської області Російської Федерації від 02 грудня 2009 року.

Винесення будь-яких рішень щодо тримання під вартою осіб, тимчасово виданих в Україну, закон не передбачає.

Відповідно до ст. 338 КПК України початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі або виправних робіт, коли підсудний до винесення вироку не перебував під вартою, обчислюється з моменту приведення вироку до виконання. Коли підсудний до винесення вироку тримався під вартою в цій справі, у строк відбуття покарання зараховується строк перебування під вартою.

Постановивши обчислювати строк відбуття покарання ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з 04 червня 2010 року, тобто з моменту фактичної їх передачі на територію України, районний суд порушив указані вимоги закону, оскільки засуджені до винесення вироку не утримувалися під вартою в цій справі.

За таких обставин, строк відбування покарання засудженим слід обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Однак зазначене порушення не тягне за собою скасування вироку районного суду, оскільки не є істотним і може бути виправлено судом касаційної інстанції шляхом зміни вироку.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня

2011 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінити.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.