Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Франтовської Т.І.,за участю прокурора Сенюк В.О., розглянула в судовому засіданні 11 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на постанову Любашівського районного суду Одеської області від 11 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2012 року щодо ОСОБА_6

Постановою Любашівського районного суду Одеської області від 11 січня 2012 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, кримінальну справу щодо нього провадженням закрито.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2012 року постанову Любашівського районного суду Одеської області від 11 січня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він 16 липня 2010 року, приблизно о 17 годині 20 хвилин, керуючи автопоїздом, який складається з тягача «IVECO 440 E334» номер НОМЕР_1 з напівпричепом «VAN HOOL 3B1042» д.н. НОМЕР_2, маючи несправності, які ОСОБА_6 міг виявити та усунути, рухаючись по автодорозі «Київ-Одеса» з боку Одеси зі швидкістю 70 км/год на 311 км зазначеної автодороги, проїжджаючи в Любашівському районі Одеської області, з урахуванням технічних несправностей автопотягу і стан завантаженості транспортного засобу, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок раптового пневморозриву камери та пошкодження шини переднього лівого колеса тягача, не справився з керуванням автопотягу, своєчасних заходів до гальмування і зупинки транспортного засобу не вжив, пошкодив металеву огорожу, встановлену по середині проїзної частини дороги, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7, який рухався в зустрічному напрямку, чим допустив грубі порушення правил безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а саме вимог п.п. 2.3 «а», «б»; 12.1; 12.3; 31.1; 31.4; 31.4.5 «а» Правил дорожнього руху (1306-2001-п) . В результаті ДТП ОСОБА_7 були заподіяні множинні тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього.

В касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень в частині залишення без розгляду заявленого ним цивільного позову та направлення кримінальної справи в цій частині на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

При цьому, зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 28, 64 КПК України безпідставно залишив заявлений ним цивільний позов без розгляду. На зазначене порушення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілого та залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції за встановлених обставин, які згідно ст.ст. 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року є підставами для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6. від кримінальної відповідальності, обґрунтовано закрив провадження у кримінальній справі на підставі п. 4 ст. 6 КПК України, звільнивши ОСОБА_6. від кримінальної відповідальності, що також не оскаржується потерпілим.

Доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_5 про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в частині залишення без розгляду заявленого ним цивільного позову, аналогічні доводам його апеляції, перевірялись судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що суд першої інстанції при застосуванні до ОСОБА_6. акту амністії цивільний позов потерпілого залишив без розгляду у відповідності до вимог акту амністії.

Не погодившись з рішенням про залишення його позову без розгляду, потерпілий подав апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції при розгляді його скарги вірно зазначив, що згідно ст. 14 Закону України «Про амністію у 2011 року» від 8 липня 2011 року амністія не звільняє винного від обов'язку відшкодувати завдану злочином шкоду. Питання щодо відшкодування шкоди потерпілим може бути вирішено в порядку цивільного судочинства, подавши відповідний цивільний позов в порядку цивільного судочинства до обвинуваченого ОСОБА_6, про що зазначено у судових рішеннях, з чим погоджується і касаційна інстанція.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Колегією суддів не встановлено порушень судами вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які б потягли за собою безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_6. рішень.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Любашівського районного суду Одеської області від 11 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.