Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Литвинова О.М., Швеця В.А.,за участю прокурора Таргонія О.В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2012 року.

Вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2011 року

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого

засуджено:

за ст. 152 ч.3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ст. 153 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнено засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання, з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

За вироком суду, ОСОБА_5 24 жовтня 2008 року, близько 23 год. 50 хв., знаходячись в туалеті біля клубу, розташованого по вул. Гагаріна в с. Гавришівка Вінницького району Вінницької області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням погроз фізичного насильства та шляхом застосування фізичного насильства, яке виразилось у нанесенні ОСОБА_6 ударів руками, штовханні та душінні руками, в результаті чого потерпілій заподіяно легкі тілесні ушкодження, використовуючи безпорадний стан неповнолітньої ОСОБА_6 та усвідомлюючи її вік, задовольнив статеву пристрасть природним способом.

Продовжуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5 після вчинення статевого акту природним способом з ОСОБА_6 вчинив насильницький статевий акт з останньою неприродним шляхом, із застосуванням погроз фізичного насильства та шляхом застосування фізичного насильства, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування кримінального закону - ст. ст. 75, 104 КК України та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому вказує на вчинення злочину щодо неповнолітньої, часткове визнання вини, доведення потерпілої до безпорадного стану та скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння. Просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, вислухавши доводи прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів відповідає фактичним обставинам справи, визнаним судами доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, які перевірені у судовому засіданні та наведені у вироку.

Твердження прокурора у касаційній скарзі про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства ґрунтується на матеріалах справи і вимогах закону, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 104 КК суд може прийняти рішення про звільнення неповнолітнього засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Однак суди при розгляді справи щодо ОСОБА_5 цих вимог не дотрималися.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 вчинив інкриміновані йому злочини в стані алкогольного сп'яніння щодо неповнолітньої потерпілої, довівши її до безпорадного стану.

Звільняючи засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 104 КК України, вищезазначені обставини суд першої інстанції не врахував, формально підійшовши до даних про особу винного, не навів належні мотиви прийнятого рішення та не обґрунтувавши підстави, за яких дійшов висновку про можливість застосування ст. 75, 104 КК України.

Тому висновок суду про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є помилковим.

Апеляційний суд не усунув зазначені недоліки та не постановив новий вирок щодо ОСОБА_5, про що просив в апеляції прокурор.

Тому на підставі ст. 371, п. 2 ч.1 ст. 398 КПК України ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого слід усунути вказані недоліки, перевіривши доводи прокурора про неможливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області - задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

З оригіналом згідно:

Суддя: М.Ф. Пойда