Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Орлової С.О.,

за участю прокурора Шевченко О.О.

розглянула в судовому засіданні 11 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1

Вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 4 липня 2011 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

судимого 14.12.2010 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено 3 роки позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено 3 роки 1 день позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якого судові рішення не оскаржуються в касаційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2011 року вирок змінено: на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі на 3 роки 1 день звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено на нього обов'язок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 14 березня 2011 року, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2, після вживання спиртних напоїв, знаходячись на території домоволодіння ОСОБА_3, розташованого в АДРЕСА_1, із даху сараю, що належить останньому, вчинив крадіжку 13 металевих листів, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 325 грн.

Крім того, вночі 23 березня 2011 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, проник до приміщення сараю на території домоволодіння ОСОБА_4, розташованого у с. Возсіятське Єланецького району, звідки вчинив крадіжку 6 індокачок, завдавши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 420 грн.

В касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону та невідповідності призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості. Посилається на те, що апеляційний суд в ухвалі не виклав пояснення засудженого під час розгляду справи апеляційним судом, не зазначив, які саме доводи своєї апеляції він підтримав. Вважає, що звільняючи засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд не урахував тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, а також не мотивував свого рішення, оскільки наведені в ухвалі підстави стосуються призначення покарання, а не звільнення від його відбування. Звертає увагу, що апеляційний суд звільнив засудженого від відбування покарання, призначеного лише за окремі злочини, хоч і зазначив, що покарання за розміром становить 3 роки 1 день. Прокурор просить направити справу на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію на вирок, у якій порушував питання про його зміну та просив пом'якшити призначене йому покарання; засуджений посилався на те, що вчинив крадіжку, яка не була поєднана із проникненням до приміщення, а також вказував на необґрунтованість призначеного остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. В доповненнях до апеляції засуджений посилався на порушення кримінально-процесуального закону під час досудового слідства, а також порушував питання про звільнення його від покарання на підставі Закону України «Про амністію».

Зі змісту ухвали апеляційного суду видно, що засуджений ОСОБА_1 брав участь під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, однак, суд, в порушення вимог п. 7 ч. 1 ст. 377 КПК України, не виклав пояснень засудженого, які він давав в судовому засіданні, не зазначив, в якій саме частині він підтримав касаційну скаргу.

Апеляційний суд змінив вирок щодо ОСОБА_1, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, призначеного за ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 185 КК України, із випробуванням з іспитовим строком. При цьому послався на те, що судом першої інстанції не враховано думки потерпілих, які просили суворо не карати засудженого, незначний розмір заподіяної шкоди та її відсутність на момент розгляду справи.

Разом з тим, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин, новий злочин вчинив, не відбувши покарання за попереднім вироком, що свідчить про те, що він не зробив для себе належних висновків. Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення апеляційного суду про застосування щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК України, є необґрунтованим, оскільки не сприятиме виправленню засудженого та попередженню нових злочинів.

За наведених обставин, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, що є підставою для її скасування.

На підставі наведеного, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, у зв'язку з порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно урахувати вищевикладене, а також інші доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, розглянути справу відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обґрунтоване рішення. Якщо під час нового розгляду підтвердиться об'єм обвинувачення, визнаного доведеним судом першої інстанції, то рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням кримінального закону, а також таким, що є явно несправедливим внаслідок м'якості.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК, колегія суддів,

Касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу щодо нього направити на новий апеляційний розгляд.