Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Дембовського С.Г., Чуйко О.Г.,за участю: прокурораШевченко О.О.,засуджений ОСОБА_5розглянула в судовому засіданні 11 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 7 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2011 року.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2011 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 5 червня 2010 року о 20 год. 10 хв., керуючи автомобілем «Део-Нубіра», рухаючись по автодорозі Київ-Чоп, на порушення вимог п.п. 1.2, 1.5, 2.3.б, 2.3.д, 10.1, 10.2, 11.1, 11.2 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , маючи на меті зайняти смугу для руху в напрямку м. Львова, проїхавши смугу розгону транспортних засобів, не переконавшись у безпеці руху, виїхав на смугу руху мотоцикла «Сузукі» під керуванням ОСОБА_6, який рухався у крайній лівій смузі у попутному напрямку, на такій відстані до нього, на котрій водій ОСОБА_6 був позбавлений технічної можливості уникнути перехресного зіткнення транспортних засобів допустив зіткнення з цим мотоциклом.

Внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_6 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що матеріалами справи його вина не доведена, у вчиненні ДТП винуватий потерпілий. Стверджує, що суд безпідставно відмовив у призначенні додаткової судової автотехнічної експертизи. Зазначає, що суд не взяв до уваги конкретні обставини справи та пом'якшуючі його вину обставини і безпідставно призначив йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою скаргу, думку прокурора, який просив скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що висновок суду щодо винуватості ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження, є недостатньо мотивованим і передчасним.

Так, під час судового слідства залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких має істотне значення для правильного вирішення справи.

Як убачається з показань засудженого ОСОБА_5, які є незмінними та послідовними протягом всього досудового слідства та суду, ДТП сталась після проїзду приблизно 100 м після АЗС, готуючись виконати лівий поворот, він рухався зі швидкістю 30 км/год ближче до лівого краю проїзної частини. На час початку виконання ним маневру ніякої перешкоди не було, у чому він впевнився. При цьому ОСОБА_5 указував на порушення водієм мотоциклу швидкісного режиму та безпідставний рух зліва за межами лівої смуги руху.

Суд не надав оцінки показанням ОСОБА_5 про те, що швидкість мотоцикла була значно більшою, ніж зазначено в матеріалах кримінальної справи (75 км/год. згідно показань ОСОБА_6.). На підтвердження своїх доводів ОСОБА_5 прохав дослідити наявний на АЗС запис відеоспостереження, де зафіксовано його виїзд з території АЗС та рух мотоцикла. Однак суд безпідставно відмовився долучити до матеріалів справи цей відеозапис, за яким було б можливо встановити деякі обставини, які мали важливе значення для встановлення істини у справі.

Показання потерпілого ОСОБА_6 на досудовому слідстві та у суді містять деякі суперечності, зокрема щодо відстані, за якій він побачив попереду автомобіль потерпілого. Так, на початку судового слідства він пояснював, що виявив автомобіль за 10 м до зіткнення, а в подальшому стверджував, що побачив його за 50 м.

Експерт ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що водій мотоцикла при виявленні перешкоди діяв відповідно до вимог Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , оскільки не мав право при виникненні небезпеки змінювати напрямок руху. Разом із тим, відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об'їзду перешкоди. Згідно з даними висновку автотехнічної експертизи за № 1/391 від 11.10.2010 року водій мотоцикла повинен був керуватися у тому числі і технічними вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) .

Відповідно до схеми ДТП та висновків транспортно-трасологічної експертизи зіткнення відбулося в межах розгалужуючого острівця. Разом із тим, потерпілим ОСОБА_6 не дано відповідних пояснень, чому, їдучи у прямому напрямку, він рухався зліва навіть за межами лівої смуги руху.

Під час судового розгляду справи ОСОБА_5 неодноразово подавав клопотання про призначення додаткової автотехнічної експертизи для розв'язування існуючих суперечностей. Ці клопотання відхилялися судом навіть після встановлення, що потерпілий працює у ДАІ ГУ МВС України у Львівській області. При цьому автотехнічна експертиза за № 1/391 від 11.10.2010 р., висновки якої покладено в основу обвинувачення, проведена в науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі ГУ МВС України у Львівській області.

Також суд необґрунтовано відмовив у клопотанні захисту про виклик слідчого для допиту у якості свідка, що позбавило можливості ОСОБА_5 поставити відповідні запитання та прояснити деякі обставини ДТП.

Отже, з наведених обставин убачається, що суд першої інстанції не дав аналізу всіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться у показаннях засудженого та потерпілого, висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення.

Зазначені обставини потребують належної перевірки й розв'язання існуючих суперечностей.

Тому колегія суддів вважає судові рішення щодо ОСОБА_5 недостатньо мотивованими та необґрунтованими. З огляду на викладене вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене у даній ухвалі, належним чином перевірити доводи, наведені у касаційній скарзі засудженого, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати оцінку всім зібраним у справі доказам і в залежності від установленого прийняти рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 7 червня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 9 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.