Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,суддів: Литвинова О.М., Швеця В.А.,за участю прокуроразахисника Саленка І.В., ОСОБА_5,розглянула 11 жовтня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2011 року щодо нього.

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 травня 2011 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7, щодо якого судові рішення не оскаржуються.

Згідно з вироком, ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_7, за обставин встановлених судом та наведених у вироку, у період з 31 січня по 12 липня 2010 року, знаходячись у м. Маріуполі Донецької області, повторно, вчинили дев'ять епізодів таємного викрадення чужого майна із автомобілів, чим заподіяли матеріальну шкоду потерпілим: ОСОБА_8 на загальну суму 2350 грн, ОСОБА_9 на загальну суму 700 грн, ОСОБА_10 на загальну суму 2500 грн, ОСОБА_11 на загальну суму 1200 грн, ОСОБА_12 на загальну суму 350 грн, ОСОБА_13 на загальну суму 3200 грн, ОСОБА_14 на загальну суму 3140 грн, ОСОБА_15 на загальну суму 4060 грн., ОСОБА_16 на загальну суму 2994 грн.

У період з 8 листопада 2010 року по 22 грудня 2010 року, ОСОБА_6, за обставин встановлених судом та наведених у вироку, знаходячись у м. Маріуполі Донецької області, повторно, вчинив три епізоди таємного викрадення чужого майна із автомобілів, чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілим: ОСОБА_17 на загальну суму 470 грн, ОСОБА_18 на загальну суму 420 грн, ОСОБА_19 на загальну суму 2649 грн.

Крім того, 12 липня 2010 року, знаходячись у м. Маріуполі біля будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_7 відкрито викрали чуже майно, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_20 матеріальну шкоду на суму 2422 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2011 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Просить пом'якшити покарання та застосувати ст. 69 КК України або звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, захисника, який підтримав касаційну скаргу засудженого та вказав на те, що судом не враховано ступінь участі ОСОБА_6 при визначенні останньому покарання та наявність неповнолітніх дітей, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковано правильно.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд дотримався вище вказаних вимог та врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, який раніше не судимий, не знаходиться на обліку у нарколога, з 2000 року перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем попередньої роботи - позитивно, має неповнолітню дитину, а також обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття.

Апеляційний суд, перевіряючи судове рішення щодо ОСОБА_6, дійшов обґрунтованого висновку про відповідність призначеного засудженому покарання вимогам ст. 65 КК України та відсутність підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України.

Призначене ОСОБА_6 покарання є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України не вбачається.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що доводи засудженого, наведені у касаційній скарзі є необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані і справедливі рішення та неправильного застосування кримінального закону у касаційному порядку не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 серпня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

З оригіналом згідно: суддя О.М. Литвинов