Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

Головуючого Орлянської В.І.суддів Франтовської Т.І., Суржка А.В.,за участю прокурора Голюги В.В.

розглянула в судовому засіданні 11 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 9 лютого 2012 року щодо нього.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2011 року засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України

за ч. 2 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю ;

за ч. 2 ст. 303 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 9 лютого 2012 року з вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 виключено ознаку об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України - здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина та повторність, як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1 В решті вирок районного суду залишено без зміни.

В період з 2005 року до 01 серпня 2008 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ізраїльськими сутенерами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, уклав незаконні угоди з продажу молодих жінок з числа громадянок України, пов'язані з законним переміщенням за їх згодою через державний кордон України для подальшого продажу та передачі іншим особам з метою сексуальної експлуатації, втягування їх в боргову кабалу, а також вербування, переміщення, передачу з метою сексуальної експлуатації з використанням обману, уразливого стану, скоєнні у відношенні декількох осіб, повторно за таких обставин.

Із ізраїльськими сутенерами ОСОБА_1 досяг домовленості про продаж їм жінок для сексуальної експлуатації на території Республіки Ізраїль та о. Кіпр (Туреччина) по 500-1000 доларів США за кожну дівчину, завербовану ним та передану у власність сутенера.

При цьому ОСОБА_1 використовував обман та уразливий стан жінок для отримання їх згоди на виїзд за кордон. Він робив основний акцент на значний розмір заробітку та умисно утаював, що в подальшому ті опиняться в незаконній власності сутенерів та будуть вимушені надавати платні сексуальні послуги в інших умовах, які відрізнятимуться від обіцяних їм при вербовці.

Отримавши від потерпілих згоду на виїзд за кордон, ОСОБА_1 з метою укладення угод з продажу жінок в незаконну власність ізраїльським сутенерам для сексуальної експлуатації, робив фотознімки потерпілих, які потім відправляв ізраїльському сутенеру. Після чого втягуючи потерпілих в боргову кабалу, оплачував витрати, пов'язані з оформленням виїзних документів із грошових коштів, отриманих від сутенерів.

За вказаний період часу ОСОБА_1 за допомогою банківської системи переказів «МопеуGгаm» отримав від ізраїльських сутенерів в Миколаївських відділеннях банків АТ «Укрінбанк», ВАТ «Укрексимбанк», ЗАТ КБ «ПриватБанк» та в інших невстановлених слідством відділеннях грошові перекази на суму приблизно 11500 доларів США.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує про те, що призначене покарання є занадто суворим. Просить змінити судові рішення щодо нього та виключити з вироку призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна, посилаючись при цьому на те, що він раніше не судимий, має інвалідність та захворювання серця. А також те, що майно, яке йому належить не є майном нажитим злочинним шляхом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Голюги В.В., яка заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 кваліфіковано правильно. Кваліфікація дій засудженого та доведеність його вини в касаційній скарзі не оскаржується.

Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон, не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до особливо тяжкого та тяжкого, дані про його особу, а саме те, що він, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, стан його здоров'я та наслідки учинених ним злочинів та прийшов до правильного висновку про те, що таке покарання необхідне і достатнє для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону та врахував усі доводи, в тому числі і ті, на які посилається засуджений в касаційній скарзі.

Доводи ОСОБА_1 про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу є безпідставними. Підстав, для виключення додаткової міри покарання у виді конфіскації належного йому майна колегія суддів не вбачає, оскільки ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий та тяжкий злочин, з корисливих мотивів.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені засудженим в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого не вбачається.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 9 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.