Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Слинька С.С., Наставного В.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 11 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 січня 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості відповідно до вимог ст. 89 КК України,

засуджено за ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

17 квітня 2010 року приблизно о 21 годині ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння в домоволодінні АДРЕСА_1 в ході сварки, маючи умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, взяв кухонний ніж та умисно наніс потерпілій ОСОБА_2 один удар в ліву частину грудної клітини, чим заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення, проте злочин не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як потерпіла була госпіталізована в ЦМЛ імені Титова м. Лисичанська, де їй своєчасно було надано кваліфіковану медичну допомогу, в зв'язку з чим і не настала смерть останньої.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 січня 2012 року зазначений вирок залишено без змін, а апеляції засудженого, його захисника та потерпілої ОСОБА_2 - без задоволення.

У касаційній скарзі і доповненнях до неї засуджений просить вирок щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії зі ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК на ст. 121 ч.1 КК України і призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією вказаної частини статті та застосувати ст. 75 КК України. Вказує на неправильне встановлення судом фактичних обставин справи та невірну оцінку наявних доказів, зазначає, що умислу на вбивство потерпілої в нього не було, в зв'язку з чим його дії за ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України кваліфіковано помилково, а при призначенні покарання не в повній мірі враховано обставини, що пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого про підтримання касаційної скарги, пояснення прокурора про необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ст. 398 ч.1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. На підтвердження винуватості засудженого у вчиненні злочину суд обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_2, покази ОСОБА_1 та протокол його з'явлення із зізнанням, протокол відтворення обстановки та обставин події, висновки судово-медичної експертизи та покази свідків. Показання засудженого ОСОБА_1 в судовому засіданні, який вину у вчиненні злочину визнав частково, проте не заперечував факту нанесення ним в стані алкогольного сп'яніння удару ножем ОСОБА_2, суд першої інстанції перевірив і дослідив та всім зазначеним доказам, які узгоджуються між собою, дав належну оцінку і прийняв мотивоване рішення. При цьому суд врахував встановлені ним фактичні обставини, знаряддя злочину, силу удару та його спрямованість в життєво важливий орган, розташування засудженого і потерпілої в момент нанесення удару, що вказує на направленість умислу засудженого на протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про недоведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину і неправильність кваліфікації його дій були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за апеляціями захисника і засудженого та обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.

При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка та зроблені правильні висновки. Апеляційний суд прийняв рішення, належним чином його мотивувавши, та виніс ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, доводи засудженого щодо необхідності перекваліфікації його дій за ст. 121 ч.1 КК України є безпідставними.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого та його позитивну характеристику за місцем проживання, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та думку потерпілої ОСОБА_2

Покарання, призначене судом ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.