5-4849км12 Про перевищення швидкості руху автомобіля, що призвело до його зіткнення із відбійником на узбіччі та заподіяння пасажирам тяжких тілесних ушкоджень - 11.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2012 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на засудженого згідно зі ст. 76 КК України обов'язків: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця, проживання, роботи або навчання й періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Вирішено стягнути з ОСОБА_1: на користь потерпілої ОСОБА_2 50000 грн. відшкодування моральної шкоди і 2000 грн. витрат на правову допомогу; на користь ОСОБА_3 85000 грн. відшкодування моральної шкоди і 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Вирішено питання про судові витрати за проведення експертизи й речові докази.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

1 жовтня 2011 року приблизно о 2 год. ОСОБА_1, керуючи власним технічно справним автомобілем «ВАЗ-21003», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю не менше 120 км/год. в с. Тростинці Васильківського району Київської області в напрямку центру села, грубо порушив вимоги пунктів 2.3 б, 12.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не врахував погодних і дорожніх умов, перевищив максимально дозволену швидкість руху в населеному пункті, внаслідок чого на вул. Леніна поблизу домоволодіння № 38 втратив керування автомобілем, допустив виїзд на праве узбіччя й зіткнувся з металевим колесовідбійником. У результаті ДТП пасажири автомобіля отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_3 і ОСОБА_2 - тяжкі, які у ОСОБА_3 призвели до ампутації обох гомілок, а ОСОБА_4 - середньої тяжкості.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду й направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушенні кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону й невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому зазначає, що місцевий суд безпідставно зменшив обсяг обвинувачення, виключивши з нього порушення п. 2.9 а Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а апеляційний суд усупереч вимогам ст. 377 КПК України не перевірив відповідних доводів, що були наведені в апеляції прокурора.

На обґрунтування своєї позиції щодо м'якості призначеного покарання у зв'язку із застосуванням ст. 75 КК України прокурор звертає увагу на те, що порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху (1306-2001-п) були грубими і призвели тяжких непоправних наслідків для здоров'я потерпілих. Крім цього, зазначає, що суд на підставі ст. 75 КК України фактично звільнив засудженого від відбування не лише основного, але й додаткового покарання в виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п.п. 2.3 б), 12.4 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , що призвело до наслідків, які зазначені в фабулі обвинувачення, визнаного судом доведеним, і правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог статей 367- 369 КПК України доводи щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки апеляційного суду, який згідно зі ст. 366 КПК України має право на скасування вироку суду з зазначених підстав.

Як убачається з матеріалів справи, доводи прокурора щодо безпідставності виключення з обвинувачення ОСОБА_1 порушення вимог п. 2.9 а) правил дорожнього руху, а саме, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, були перевірені апеляційним судом, який визнав їх необґрунтованими. При цьому суди взяли до уваги показання засудженого про те, що він вживав лише безалкогольне пиво і у стані сп'яніння не перебував. Для спростування таких свідчень були недостатніми показання потерпілого ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_5 про вживання засудженим алкогольного пива, з урахуванням свідчень потерпілого ОСОБА_4 та інших свідків, які, проводячи час разом із ОСОБА_1, цього не бачили, й відсутності в матеріалах справи будь-яких медичних даних про перебування засудженого у стані сп'яніння (а. с. 184-191-зворот). Підстав вважати зазначені висновки судів такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону, колегія суддів не знаходить.

Вирішення питання про призначення ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

При цьому судами враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, проте характеризується необережною формою вини щодо наслідків, дані про особу ОСОБА_1, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Як обставини, що пом'якшують покарання, судами враховано щире каяття й повне відшкодування матеріальної шкоди, а обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Таким чином, доводи прокурора про те, що висновки судів про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства ґрунтуються лише на даних, що характеризують його особу, є безпідставними. Суди врахували ці дані в сукупності з іншими обставинами, що визначають особливості даного конкретного злочину, свідчать про критичне ставлення ОСОБА_1 до скоєного та позитивну посткримінальну поведінку.

Враховуючи наведені обставини у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками судів і призначене ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 75 КК України вважає необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Тяжкість наслідків злочину, в тому числі їх непоправність для здоров'я потерпілого ОСОБА_3, були враховані судами, на підставі чого засудженому призначено покарання не в мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а строк позбавлення права керування транспортними засобами й іспитовий строк встановлено максимальної тривалості. Проте наведені обставини не дають достатніх підстав вважати призначене покарання м'яким, з урахуванням позиції потерпілих, з яких усі просили не призначати ОСОБА_1 покарання в виді позбавлення волі з реальним його відбуттям. При цьому ОСОБА_3, навпаки, стверджував, що перебування засудженого на волі створить умови для відшкодування заподіяної йому шкоди (а. с. 176, 188-188-зворот, 190).

Доводи прокурора про те, що при застосуванні ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування не лише основного, але й додаткового покарання, колегія суддів вважає безпідставними. Як убачається з вироку, суд призначив ОСОБА_1 додаткове покарання в виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки та вказав про застосування ст. 75 КК України щодо покарання в виді позбавлення волі, тобто лише щодо основного.