Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Орлянської В.І.,

суддів: Франтовської Т.І., Суржка А.В.,

за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2011 року, якою змінено вирок Ленінського районного суду міста Кіровограда від 18 серпня 2011 року.

Вироком Ленінського районного суду міста Кіровограда від 18 серпня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі.

Також вироком суду вирішені питання щодо речових доказів, судових витрат та заявлених по справі цивільних позовів.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2011 року вирок Ленінського районного суду міста Кіровограда від 18 серпня 2011 року змінено в частині призначеного покарання.

ОСОБА_1 пом'якшено призначене покарання за ч. 1 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до трьох років позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона 21 вересня 2009 року приблизно о 10 годині, перебуваючи на вулиці Преображенській в районі стихійного торгового ряду біля Центрального ринку міста Кіровограда, діючи умисно, на ґрунті неприязних відносин, що виникли раніше між нею та потерпілим ОСОБА_2, під час знову виниклої сварки з останнім, умисно вдарила його в область живота ножем, який вона мала при собі, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження, яке є небезпечним в момент заподіяння.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженої. Вважає, що призначене засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК України є невірним, оскільки в справі не встановлено кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу та просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину встановленого судом за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 121 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими та належно оціненими судом доказами і в касаційній скарзі прокурором не оскаржуються.

Викладені у касаційній скарзі доводи про те, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України не є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, внаслідок м'якості, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу.

З матеріалів справи убачається, що апеляційний суд пом'якшуючи покарання засудженій ОСОБА_1 вірно визнав обставинами, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину: повне визнання вини, розкаяння у скоєному та відшкодування потерпілому заподіяної шкоди. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не враховано наявність на утриманні у ОСОБА_1 малолітньої дитини та те, що ініціатором конфлікту був саме потерпілий, спровокувавши тим самим неправомірну поведінку засудженої. З врахуванням цих обставин, та підстав, що пом'якшують вину засудженої, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення їй покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, переглядаючи вирок щодо засудженої, обґрунтовано змінив вирок в частині призначеного покарання.

Призначене засудженій ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для її виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2011 року щодо засудженої ОСОБА_1 - без зміни.