Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,суддів Швеця В.А., Литвинова О.М., за участю прокуроразаявника Парусова А.М., ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2012 року справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року.

З матеріалів, які надійшли із суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати незаконною та протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення в порядку ст. 97 КПК України при розгляді його заяв про злочини від 25.10.2011 року, від 13.10.2011 року, від 26.10.2011 року, від 01.11.2011 року, які були надіслані до Генеральної прокуратури України відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 09.12.2011 року та стягнути на його користь 1 мільйон гривень відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю Генеральної прокуратури України.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року заяву ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року постанову суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В обґрунтування своїх вимог зазначає про те, що він неодноразово звертався до Печерського районного суду м. Києва зі скаргами на бездіяльність Генерального прокурора України, які було частково задоволено, проте, жодна з постанов суду досі не виконана Генеральним прокурором, в зв'язку з чим йому заподіяно значної шкоди. Крім того, просить відповідно до ст. 23-2 КПК України, постановити окрему ухвалу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5, який просив задовольнити подану ним касаційну скаргу, думку прокурора, який вважав, що судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи судові рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_5 суди першої та апеляційної інстанції обґрунтували їх тим, що вимоги, на які посилався скаржник в своїй заяві до суду вже були предметом розгляду Печерського районного суду м. Києва, за результатами якого 09 грудня 2011 року прийнято постанову про часткове задоволення його вимог та направлення скарг ОСОБА_5 до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

З такими висновками судів колегія суддів погодитись не може.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2011 року, ОСОБА_5 звертався зі скаргою на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення по його заявах від 25.10.11 року та по заявах за постановами Печерського районного суду м. Києва від 13.10.11 року, 26.10.11 року та від 01.11.11 року в порядок і у строки, передбачені ст. 97 КПК України.

Між тим, оскаржувану постанову Печерського районного суду від 28 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року постановлено за результатами розгляду поданої 15 грудня 2011 року ОСОБА_5 позовної заяви про визнання неправомірними дій Генеральної прокуратури України та стягнення відшкодування шкоди, в якій він вказував на те, що попередні рішення Печерського районного суду м. Києва за його аналогічними скаргами не виконуються Генеральною прокуратурою України. Тобто, зміст заяви ОСОБА_5 за своєю суттю зводився до того, що заявник оскаржував бездіяльність Генеральної прокуратури України, в тому числі і щодо невиконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 09 грудня 2011 року. Така вимога загалом не стала предметом розгляду Печерського районного суду м. Києва в судовому засіданні від 28 грудня 2011 року.

Зазначений недолік залишився непоміченим і судом апеляційної інстанції. Між тим, колегія суддів, відповідно до ст. ст. 395, 398 та ч. 1 ст. 370 КПК України, вважає таке порушення істотним, адже воно перешкодило розглянути судам цю справу повно та всебічно.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на положення ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд зі стадії прийняття заяви ОСОБА_5

При цьому, суду першої інстанції необхідно уточнити вимоги заявника з урахуванням його доводів стосовно недотримання судами правил підсудності при розгляді цієї заяви, визначити, які вимоги ОСОБА_5 мають розглядатися в порядку, передбаченому Кримінально - процесуальним кодексом України (1001-05) , а які за правилами цивільного - процесуального законодавства. В зв'язку з цим, колегія суддів частково задовольняє касаційну скаргу ОСОБА_5 та залишає без задоволення його клопотання щодо постановлення окремої ухвали.

Керуючись статтями 394- 398 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.