5-4101км12 Про таємне викрадення майна із автомобіля, скоєне у стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою групою осіб - 11.10.2012 Прийняття

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Франтовської Т.І.,за участю прокурора Вергізової Л.А., розглянула у відкритому судовому засіданні 11 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суд міста Суми від 14 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 1 березня 2012 року щодо ОСОБА_6

Вироком Зарічного районного суд міста Суми від 14 грудня 2011 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 13 грудня 2010 року, приблизно о 2 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, неподалік від Сумської обласної ТРК по вул. Петропавлівській, 125 в м. Суми, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового слідства особами, матеріали кримінальної справи щодо яких виділені в окреме провадження, шляхом розбиття цеглиною скла мікроавтобусу «Мерседес-Віто», проникли до салону автомобіля, з якого таємно викрали майно, що належало ОСОБА_7, на загальну суму 1109 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 1 березня 2012 року вирок Зарічного районного суд міста Суми від 14 грудня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

В касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення страви на новий судовий розгляд у зв'язку з невірним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок суворості.

Зазначає, що кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України є невірною, оскільки матеріали справи не містять доказів на її підтвердження. Суд належним чином не перевірив та не усунув розбіжності при визначені вартості викраденого майна.

Крім того, призначене судом покарання у виді позбавлення волі строком на один рік не відповідає тяжкості скоєного засудженим злочину та його особі.

Зазначені порушення залишені без уваги судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни,а касаційну скаргу захисника - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарг, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

У касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого ОСОБА_6, поміж іншого, порушує питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника в інтересах засудженого про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України, так як в його діях відсутня кваліфікуюча ознака інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, - за попередньою змовою групою осіб, то вони є необґрунтованими та вмотивовано спростовані апеляційним судом при перегляді справи.

Так, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність в діях ОСОБА_6 такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, та про правильність кваліфікації дій останнього за ч. 2 ст. 185 КК України, так як з послідовних та узгоджених між собою показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 вбачається, що на місці вчинення злочину було троє хлопців, які, намагаючись втекти від працівників міліції, розділитися, внаслідок чого наздогнали тільки одного - ОСОБА_6 Кримінальна справа щодо інших невстановлених осіб, які 13.12.2010 року разом з ОСОБА_6 вчинили вказаний злочин, виділена в окреме провадження (т. 1 а. с. 131).

Безпідставними є і доводи касаційної скарги засудженого про те, що суд належним чином не перевірив та не усунув розбіжності при визначені вартості викраденого майна.

Так, для вирішення питання про встановлення вартості викраденого майна на час скоєння злочину судом було призначено товарознавчу експертизу. Відповідно до висновку експерта № 2879 від 24.12.2010 року залишкова вартість викраденого майна ОСОБА_7 станом на час вчинення злочину може складати 1331 грн. (т. 1 а. с. 27). Не погодившись з даним висновком експерта, захисник ОСОБА_6 звернувся до експертно-консультаційного центру «Альянс-2000» з проханням надати професійну оцінку на предмет відповідності зазначеного висновку експерта діючим нормам та стандартам оцінки майна. Листом директора ЕКЦ «Альянс-2000» № 7/1-2011 від 24.03.2011 року надано відповідь з приводу оцінки висновку товарознавчої експертизи (т. 1 а. с. 209). Однак, апеляційний суд визнав його нікчемним, оскільки він є виключно оціночним особистим судженням, що містить в собі припущення та суперечності. Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду. Більше того, вважає, що надання оцінки висновку експерта є виключною компетенцією суду, а не ЕКЦ «Альянс-2000», тим більше, що будь-яких клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи із зазначених підстав з боку засудженого та його захисника не надходило.

Крім того, в касаційній скарзі захисник засудженого просить скасувати судові рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину та його особі внаслідок суворості.

Однак, перевіривши матеріали кримінальної справи в межах касаційних вимог, колегія суддів вважає не переконливими доводи касаційної скарги захисника про те, що суд належним чином не врахував його особу та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та призначив надто суворе для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів покарання.

Так, призначаючи засудженому ОСОБА_6 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває на диспансерному обліку в психдиспансері, мешкає з батьком та бабусею, частково визнав свою вину, повністю відшкодував шкоду потерпілому, а також думку потерпілого про міру покарання. Наведені обставини, за переконанням суду, свідчать про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі.

Аналогічні касаційній скарзі доводи були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який з ними не погодився та залишив апеляцію захисника без задоволення, а вирок районного суду щодо ОСОБА_6 - без зміни. Усі наведені в апеляції доводи належним чином перевірено й спростовано.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, доводів касаційної скарги захисника, а також того факту, що на час розгляду справи в апеляційному суді засуджений у повному обсязі відбув призначене судом кримінальне покарання, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.