5-4848км12 Про контрабанду з Російської Федерації вогнепальної зброї та боєприпасів, а також підробку документів - 11.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено: за ч. 2 ст. 201 КК України - на 5 років позбавлення волі з конфіскацією предметів контрабанди; за ч. 1 ст. 263 КК України - на 2 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 358 КК України - на 2 роки обмеження волі; за ч. 3 ст. 358 КК України - на 2 роки обмеження волі.

Звільнено ОСОБА_1 від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання в виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією предметів контрабанди.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, призначеного за ч. 2 ст. 201; ч. 1 ст. 263 КК України, з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на засудженого згідно зі ст. 76 КК України обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

14 жовтня 2007 року ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім'я «ОСОБА_8» та ОСОБА_2 про контрабанду з Російської Федерації вогнепальної зброї й боєприпасів, не маючи передбаченого законом дозволу на зберігання і носіння таких предметів, одержав у м. Москві від невстановленої слідством особи на ім'я «ОСОБА_8» 2 пістолети «ПММ» із глушником і 16 патронів до них калібру 9 мм, які незаконно зберігав і носив при собі.

В подальшому засуджений передав ці речі ОСОБА_2, який, реалізуючи спільний умисел на контрабандне переміщення зброї й боєприпасів, поклав їх у схованку в DVD-програвачі марки «АКАІ», здійснив посадку на поїзд № 1 сполученням «Київ-Москва» та заховав програвач із предметами контрабанди на верхній полиці в купе № 7 вагону № 6.

ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою на ім'я «ОСОБА_8» з метою контролю навколишньої обстановки придбав квиток у сусідньому купе цього ж вагону. В ніч з 14 на 15 жовтня 2007 року засуджений разом із ОСОБА_2, знаходячись у зазначеному поїзді, при перетинанні митного кордону України в районі митного посту «Хутір-Михайлівський» Глухівської митниці, розташованого в м. Дружбі Ямпільського району Сумської області, приховавши від митного контролю заховані ОСОБА_2 зброю й боєприпаси, незаконно перемістив їх на територію України і, перебуваючи в вагоні, продовжував незаконно носити і зберігати ці предмети при собі.

Після прибуття в Україну 15 жовтня 2007 року ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_1 помістив ввезені ними контрабандним шляхом зброю й боєприпаси в камеру схову на залізничному вокзалі м. Києва, звідки 16 жовтня 2007 року вони були вилучені працівниками СБУ в ході перевірки заяви ОСОБА_2 про вчинений злочин.

Крім цього, у 2002 році ОСОБА_1 в м. Києві підробив офіційний документ - випадково знайдений паспорт громадянина України НОМЕР_1, виданий 18 вересня 2001 року Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, переклеївши в ньому фотокартку власника на свою.

У квітні 2002 року ОСОБА_1 з метою повторного підроблення документа, а саме, одержання паспорту громадянина України для виїзду за кордон з внесеними до нього неправдивими відомостями, для оформлення такого документа надав директору туристичної компанії «Liv Trevel Ltd» ОСОБА_4 зазначений підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_5 як документ, що посвідчує його особу.

Не будучи обізнаною з протиправністю дій засудженого, ОСОБА_4 на підставі отриманого від нього підробленого паспорта заповнила бланк облікової картки й передала його до ВГІРФО Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві. В результаті ОСОБА_1 повторно підробив офіційний документ, одержавши паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3

Зазначений підроблений документ ОСОБА_1 неодноразово умисно використовував при перетині державного кордону України на залізничному транспорті:

16 травня 2006 року в пункті пропуску «Зернове», розташованому в м. Середина-Буда Серединобудського району Сумської області при в'їзді на територію України;

2 червня 2006 року в пункті пропуску «Конотоп», розташованому в м. Конотопі Сумської області, при виїзді з території України поїздом № 004ДО сполученням «Київ-Москва»;

23 серпня 2006 року в пункті пропуску «Хутір-Михайлівський», розташованому в м. Дружбі Ямпільського району Сумської області при в'їзді на територію України;

13 жовтня 2007 року в пункті пропуску «Хутір-Михайлівський» при виїзді з території України поїздом № 002Л сполученням «Київ-Москва»;

15 жовтня 2007 року в пункті пропуску «Хутір-Михайлівський» при в'їзді на територію України поїздом № 1 сполученням «Москва-Київ».

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду й направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування ст. 75 КК України й невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів і особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому, вважаючи необґрунтованим висновок суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, посилається на те, що засуджений скоїв особливо тяжкий злочин, який характеризується підвищеною суспільною небезпекою, вину у вчиненому не визнав, суспільно корисною працею не займається.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки судів щодо правильності встановлення фактичних обставин справи і кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 201; ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 358 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України та роз'ясненнями, наведеними в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Виходячи з вимог ст. 75 КК України, необхідною умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність достатніх підстав для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд формально послався на ступінь тяжкості злочинів, у вчиненні яких визнав його винним, зазначив, що тяжких наслідків скоєного не настало, а засуджений раніше не судимий, працює, за місцем проживання характеризується позитивно й має на утриманні неповнолітню дитину. Обставиною, яка пом'якшує покарання, визнано щире каяття, а обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Разом із тим, вказівка суду на трудову діяльність ОСОБА_1 суперечить матеріалам справи і зазначеним у протоколі судового засідання та у вступній частині вироку анкетним даним засудженого, згідно з якими він на момент вчинення злочинів і судового розгляду справи не працював (т. 3, а. с. 9, 152).

Висновок суду про щире каяття ОСОБА_1 також не ґрунтується на матеріалах справи. З протоколу судового засідання не вбачається такого ставлення до скоєного засудженого, який під час судового розгляду, навпаки, заперечував свою причетність до вчинення найбільш тяжких із інкримінованих йому злочинів - контрабанди зброї й боєприпасів та незаконного поводження з такими предметами, й намагався перекласти вину в цьому на інших осіб (т. 3, а. с. 18-22, 146-зворот-149-зворот, 151-151-зворот).

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме обставини й дані про особу засудженого, окрім тих, що враховувались при призначенні покарання в мінімальній межі санкції ч. 2 ст. 201 КК України, давали підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

При цьому суд не звернув належної уваги на те, що ОСОБА_1 вчинив умисні тяжкий і особливо тяжкий злочини. Предметом контрабанди були вогнепальна зброя й боєприпаси, обіг яких поза межами дозвільної системи створює загрозу для громадської безпеки, життя і здоров'я громадян. До того ж, послідовність дій засудженого, детальна спланованість транспортування, приховування цих предметів і контролю за навколишньою обстановкою давали підстави вважати, що умисел ОСОБА_1 на вчинення таких дій був заздалегідь обдуманим, що підвищує ступінь суспільної небезпеки скоєного.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України через його м'якість не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК України вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде встановлено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, то покарання має бути призначено з урахуванням вимог закону та відповідати ступеню тяжкості вчиненого й особі засудженого.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 28 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.