Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 11 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 27 червня 2012 року.

Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 квітня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого

25.08.2011 року вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 304 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Могилів - Подільського міськрайонного суду від 25 серпня 2011 року та ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі.

Вироком Апеляційного суду Вінницької області від 27 червня 2012 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано та постановлено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Могилів -Подільського міськрайонного суду від 25 серпня 2011 року та ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 02 грудня 2011 року, приблизно о 12 год. за попередньою змовою з ОСОБА_2 у дворі будинку № 7 по вул. Покровській в м. Могилів - Подільському Вінницької області, погрожуючи неповнолітньому ОСОБА_3 застосуванням фізичного насильства, відкрито заволоділи його мобільним телефоном марки «SAMSUNG GT-S 3650» з флеш-картою об'ємом 1 Гб, завдавши потерпілому шкоди на загальну суму 517, 80 грн.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про зміну вироку суду апеляційної інстанції та призначення більш м'якого покарання. Вказує, що судом не взято до уваги його психічний стан здоров'я та не в повній мірі враховано визнання вини, щире каяття у вчиненому, допомога слідству у розкритті злочину.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку.

Суд дав належну оцінку зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Законність цього висновку та кваліфікація дій засудженого належним чином перевірені і підтверджені судом апеляційної інстанції та у касаційному порядку не оспорюються.

Що стосується покарання, призначеного засудженому вироком апеляційного суду, то воно відповідає вимогам закону.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_1, ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Скасовуючи вирок в частині призначення покарання, апеляційний суд правильно вказав, що суд першої інстанції, визначив засудженому покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань, однак фактично призначив покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки вироком суду від 25 серпня 2011 року ОСОБА_1 призначено покарання 5 років розбавлення волі.

Доводи засудженого про неврахування судом його психічного стану здоров'я позбавлені підстав.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що при призначенні покарання судом взято до уваги стан здоров'я засудженого та зроблено посилання на довідку медичного закладу (а. с. 153) про те, що ОСОБА_1 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

На думку колегії суддів, призначене судом апеляційної інстанції покарання є законним, справедливим і сприятиме перевихованню ОСОБА_1 та попередженню нових злочинів, а тому доводи касаційної скарги засудженого про суворість призначеного апеляційним судом покарання є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону чи, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого апеляційним судом вироку, як про це зазначає засуджений у своїй касаційній скарзі, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 27 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.