5-4656км12 Про незаконне привласнення та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - 11.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 11 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області Хоменчука О.А. на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2012 року, яким

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено за ст. 307 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і на нього покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 26 липня 2010 року в м. Хмільнику, на території гаражного масиву по вул. 1-го Травня, знайшовши, незаконно привласнив та зберігав з метою збуту в приміщенні свого гаражу, а також за місцем тимчасового проживання в АДРЕСА_1 особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс.

26 липня 2010 року ОСОБА_1 повторно в ході проведення оперативної закупівлі за 400 грн. збув ОСОБА_2 подрібнене листя коноплі, яке згідно висновку експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою 25,16 г, в перерахунку на суху речовину.

26 липня 2010 року під час проведення обшуку приміщень за місцем проживання ОСОБА_1 в кв. АДРЕСА_1 та в приміщенні гаражу по вул. 1-го Травня в м. Хмільник, а також в автомобілі ВАЗ-2110 д.н. НОМЕР_1 було виявлено та вилучено подрібнену речовину рослинного походження, яка згідно висновку експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною масою 183,54 г в перерахунку на суху речовину, нашарування речовини темно-коричневого кольору на полімерних пляшках та на фрагментах фольги, які згідно висновку експертизи містять особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - екстракт канабісу, загальною масою 0,196 г в перерахунку на суху речовину.

В апеляційному порядку вирок не оскаржувався.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок районного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому прокурор зазначає, що суд в порушення ст. 334 КПК України не сформулював обвинувачення, визнане ним доведеним, а при призначенні покарання дійшов неправильного висновку про можливість застосування ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання ОСОБА_1 та звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, послався на те, що вину у вчиненні злочину він визнав частково, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, раніше судимий за вчинення злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, позитивну характеристику за місцем проживання та має постійне місце проживання.

Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи.

Зокрема, суд, застосовуючи ст. 75 КК України, в достатній мірі не врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Також суд при призначенні покарання ОСОБА_1 не врахував ту обставину, що засуджений, будучи постановою Хмільницького міськрайонного суду від 10.09.2009 року звільненим від кримінальної відповідальності за ст. 309 ч.1 КК України з передачею на поруки, до закінчення року з дня передачі на поруки вчинив тяжкий злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

Крім того, суд мотивуючи призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України допустив суперечності у викладі обставин, які враховував при його призначенні. Так встановивши, що ОСОБА_1 лише частково визнав свою у вчиненому злочині, суд посилається на його щире каяття та сприяння у розкритті злочину, що є взаємовиключними обставинами.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості.

За таких обставин, доводи прокурора у касаційній скарзі про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна, крім іншого, містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Проте, вказаних вимог процесуального закону судом першої інстанції дотримано не було.

Так, у мотивувальній частині вироку суд, викладаючи обставини вчинення злочину ОСОБА_1, які визнані ним доведеними, вказав про незаконне придбання, зберігання засудженим наркотичних засобів з метою збуту та їх збут, вчинені повторно, в чому йому і було пред'явлене обвинувачення, проте при кваліфікації дій засудженого за ст. 307 ч.2 КК України суд не вказав про незаконний збут наркотичних засобів, чим зменшив обсяг пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, не зазначивши при цьому підстави та мотиви такого рішення.

Вказане порушення кримінально-процесуального закону ставить під сумнів законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення щодо ОСОБА_1 та відповідно до вимог ст. 370 ч.1 КПК України є істотним порушенням кримінально-процесуального закону і підставою для скасування вироку, а тому касаційна скарга прокурора і в цій частині підлягає задоволенню.

Обґрунтованими і доводи прокурора щодо порушення судом вимог ст. 89 КК України.

За таких обставин, вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа щодо нього - направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно врахувати наведене, справу розглянути відповідно до вимог КПК України (1001-05) та прийняти законне і обґрунтоване рішення, а, в разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його притягнуто до кримінальної відповідальності, у тому ж обсязі обвинувачення, призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу щодо нього направити на новий судовий розгляд.