5-4066км12 Про відкрите заволодіння чужим майном - 11.10.2012 Прийняття

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Суржка А.В., Франтовської Т.І.,за участю прокурора захисника Сенюк В.О., ОСОБА_5, розглянула в судовому засіданні 11 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справ судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 березня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_6

Вироком Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2011 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Також, вироком суду був засуджений ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України, з урахуванням вимог ст. 71 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.

За вироком суду ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7, 11 серпня 2011 року приблизно о 5 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, побачивши раніше не відому їм громадянку ОСОБА_8, прослідили за нею до вул. Бірюзова в м. Судак, де, діючи за раніше розподіленими ролями, ОСОБА_6 залишався неподалік з метою попередження ОСОБА_7 про небезпеку, а останній, обігнавши потерпілу, дочекався її біля перехрестка вулиць Поштової та Бірюзова, де шляхом ривка, відкрито викрав майно ОСОБА_8 на загальну суму 2300 грн. Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зникли з місця злочину, розпорядившись викраденим на свій розсуд.

Крім того, 13 серпня 2011 року приблизно о 4 годині ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, побачивши раніше не відомих їм громадянок ОСОБА_9 та ОСОБА_10, діючи за раніше розподіленими ролями, згідно яких ОСОБА_6 залишався неподалік з метою попередження ОСОБА_7 про небезпеку, а останній, обігнавши потерпілих, дочекавшись їх біля перехрестка вулиць Леніна та Гагаріна в м. Судак, де шляхом ривка, відкрито викрав майно ОСОБА_9 на загальну суму 3040 грн. Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зникли з місця злочину, розпорядившись викраденим на свій розсуд.

Також, 15 серпня 2011 року приблизно о 4 годині 50 хвилин ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, побачивши раніше не відомих їм громадянку ОСОБА_11 та ОСОБА_12, діючи за раніше розподіленими ролями, згідно яких ОСОБА_6 залишався неподалік з метою попередження ОСОБА_7 про небезпеку, а останній, підійшовши до ОСОБА_11, шляхом ривка, відкрито викрав її майно на загальну суму 8000 грн. Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зникли з місця злочину, розпорядившись викраденим на свій розсуд.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 березня 2012 року вирок Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2011 року щодо засудженого ОСОБА_6 змінено.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання за вироком Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2011 року за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з випробуванням, з встановленням іспитового строку 2 (два) роки та покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В решті вирок залишено без зміни.

Вирок Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2011 року в частині засудженого ОСОБА_7 в апеляційному порядку не переглядався і в касаційному порядку не оскаржується.

В касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин справи, доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення кримінальної справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно звільнив засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, пославшись, при цьому, на ті ж обставини, що й місцевий суд при застосування ст. 69 КК України при призначені ОСОБА_6 покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд; пояснення захисника ОСОБА_5, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах, які досліджувалися судом, що у касаційній скарзі не оспорюється, як і кваліфікація його дій за ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 186 КК України.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про призначення засудженому із застосуванням ст. 75 КК України надто м'якого покарання, то вони є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

А, ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, його щире каяття, сприяння в розкритті злочину, явку з повинною, відшкодування заподіяної матеріальної шкоди потерпілим, його неактивну роль при вчиненні злочину, а також бажання засудженого стати на шлях виправлення, зазначене ним в апеляції та в судовому засіданні при розгляді справи, та обґрунтовано прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного місцевим судом покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Ухвала апеляційного суду є законною та вмотивовано, відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Що стосується доводів прокурора про те, що апеляційний суд при звільненні ОСОБА_6 від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, послався на ті ж обставини, що й міський суд при застосуванні ст. 69 КК України при призначенні покарання, чим порушив вимоги закону, є безпідставними, так як законодавство не містить заборони одночасного застосування ст. 69 та ст. 75 КК України з посиланням на одні і ті ж обставини.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, доводів касаційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільненням від його відбуванням з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора.

При перевірці матеріалів кримінальної справи колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.