Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М. М.,суддів Наставного В. В., Слинька С. С.,за участю прокурора Казнадзея В. В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 жовтня 2012 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 07 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 07 грудня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не мав судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 15, ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України на підставі п. «є» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року .

Згідно з постановою районного суду ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що, він будучи адвокатам Адвокатського об'єднання юридичної консультації м. Сімферополя, всупереч ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру», умисно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету заволодіння чужим майном шляхом вмовлянь схилив ОСОБА_7, який звернувся до нього за правовою допомогою, до передачі йому 1000 дол. США для наступної передачі у якості хабара судді Центрального районного суду м. Сімферополя за постановлення на користь ОСОБА_7 по адміністративному матеріалу за ч. 1 ст. 164 КУпАП, що розглядався щодо останнього, рішення, яким ОСОБА_7 було б призначено мінімальне покарання без конфіскації майна, хоча фактично ОСОБА_5 на мав намірів виконувати обіцяне, а прагнув шляхом обману заволодіти майном ОСОБА_7

31 березня 2010 року приблизно о 08.45 годин в приміщенні юридичної консультації АДРЕСА_1

м. Сімферополя ОСОБА_5, шляхом обману та зловживання довірою, в рузультаті підбурювання ОСОБА_7 до дачі хабара отримав від останнього 1000 дол. США.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 379 КК України, підбурювання до замаху дачі хабара, а також ч. 1 ст. 190 КК України, заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою.

Ухвалою апеляційного суду зазначена постанова залишена без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить оскаржувані судові рішення скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу та заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15, ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у справі не встановлено.

Що стосується доводів прокурора про незаконність постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень, то вони є безпідставними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинення діяння, а також у зв'язку з помилування окремих осіб.

Згідно з п. «г» ст. 1 Закону України від 08 липня 2011 року «Про амністію у 2011 році» осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані

інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших

працездатних дітей, підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Як убачається з матеріалів справи на утриманні ОСОБА_5 знаходиться його непрацездатна мати - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 3, а. с. 193-199).

Також, з протоколу судового засідання видно, що прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, перевірялась інформація про наявність у ОСОБА_9 інших дітей, крім

ОСОБА_5, однак вона не підтвердилась, у зв'язку з чим вважав за необхідне застосувати до останнього Закон України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року (3680-17) (т. 3., а. с . 209).

Крім того, аналогічні доводи щодо безпідставності звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності були наведені в апеляційній скарзі прокурора, які перевіряв суд апеляційної інстанції та визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у суду були всі підстави для прийняття рішення про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 15, ст. 27, ч. 4 ст. 369, ч. 1 ст. 190 КК України на підставі п. «є» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року, а тому постановлені щодо останнього судові рішення є законними та обгрунтованими, і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 07 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.