Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Щепоткіної В.В.,суддів Крещенка А.М., Матієк Т.В.,за участю прокурора Саленка І.В.,представника потерпілої ОСОБА_5,захисника ОСОБА_6,засудженого ОСОБА_7

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 9 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою першого заступника прокурора м. Києва на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2012 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,

засуджено

за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;

за ч. 1 ст. 135 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п. п. 2-4 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід залишено попередній - підписку про невиїзд.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_7:

- на користь ОСОБА_8 48000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- на користь ОСОБА_9 109000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди;

У вироку вирішено питання судових витрат та долю речових доказів по справі.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2012 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що 27.05.2011 року приблизно о 22 годині 42 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Мercedes Benz» державний номерний знак НОМЕР_3, рухаючись по вул. Героїв Севастополя, допустив порушення вимог пункту 1.5, підпункту «б» пункту 2.3, пунктів 10.1 та 16.13 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , та зіткнувся з автомобілем марки «ВАЗ-2104», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_10

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «ВАЗ-2104» ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Крім того, після скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 покинув місце пригоди, залишивши ОСОБА_11 у небезпечному для життя стані.

У касаційній скарзі перший заступник прокурора, порушує питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та необґрунтованого застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК України.

У письмових запереченнях потерпіла ОСОБА_9 просить судові рішення щодо засудженого залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, пояснення засудженого, його захисника та представника потерпілої, які заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та доводи, викладені у запереченнях потерпілої, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності засудженого у вчиненні злочинів за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, та кваліфікація його дій в касаційній скарзі не оспорюються, а тому, відповідно до ч.1 ст. 395 КПК України, суд касаційної інстанції їх не перевіряє.

Доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України ступеню тяжкості злочинів та його особі внаслідок м'якості не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 цього Кодексу, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи ступінь тяжкості злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З матеріалів справи вбачається, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_7 покарання, судом враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, один з яких є тяжким, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, визнання вини у вчинених злочинах, добровільне часткове відшкодування шкоди.

З урахуванням наведеного та відсутністю обставин, що обтяжують покарання засудженого, суд дійшов правильного висновку про те, що виправлення ОСОБА_7 можливе без реального відбування ним покарання і обґрунтовано застосував до нього ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора щодо ОСОБА_7, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, й правомірно визнав їх безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Враховуючи викладене, а також думку потерпілої ОСОБА_9, яка просила судові рішення щодо засудженого залишити без зміни та відшкодування засудженим шкоди потерпілим, колегія суддів касаційного суду вважає, що призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів й таким, що не можна визнати надмірно м'яким, як про це зазначено у касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2012 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.